ГРУШЕ́ВСЬКА Ольга Олександрівна (дівоче — Парфененко; псевд. — Ол. Олександренко; 04(16). 01. 1878, м. Шуя, нині Іванов. обл., РФ — 17. 05. 1961, Київ) — історик і літературо­знавець. Дружина О. Грушевського. Закін. Вищі жін. курси у Києві (після 1906), С.-Петербур. правничо­істор.-літ. курси (1914). Слухала 1915–17 лекції з мово­знавства в Петрогр. університеті (нині С.-Петербург) у проф. О. Шахматова, І. Бодуена де Куртене, Л. Щерби, В. Пере­тца, з бібліотеко­знавства — при б-ці РАН. Під­готувала дослідж. «Язык южнорус­ских грамот 14–15 вв.» (не опубл.). Від 1917 проживала в Києві. 1918–25 — пом. бібліотекаря Укр. університету, бібліотекар Київ. ІНО; 1925–27 — спів­роб. б-ки істор.-філол. від­ділу ВУАН; одночасно 1919–30 — науковий спів­робітник Істор.-геогр. комісії та Комісії для скла­да­н­ня істор.-геогр. словника укр. земель при ВУАН. Від 1931 — бібліотекар Київ. хім.-технол. ін­ституту. Зберегла та пере­дала архів Грушевських до ЦДІА (1956). Авторка роз­відок у галузі шевченко­знавства, зокрема «З петербурзьких років Шевченка (1838–43)» та «Оксана», опубл. у «Шевченківському збірнику» (С.-Петербург, 1914); низки праць з історії Києва 18 ст.