Грушевський Олександр Сергійович

ГРУШЕ́ВСЬКИЙ Олександр Сергійович (12. 08. 1877, м. Ставрополь, Росія — 1942, за ін. даними — 1943, с. Іртишськ, нині місто Павлодар. обл., Казахстан) — історик, літературознавець, архівіст, громадський діяч. Син Сергія, брат Михайла Грушевських і Г. Грушевської (Шамрай), чоловік О. Грушевської. Дійсний член НТШ (1902), чл. УНТ (1907). Навч. у Тифліс. (нині Тбілісі) й Владикавказ. г-зіях. Після закінчення Університету св. Володимира у Києві (1899; каф. В. Антоновича) і захисту магістер. дис. перебував у наук. відрядженні в Австрії та Німеччині. У 1907–08 — приват-доцент кафедри рос. історії Новорос. університету в Одесі (звільнений за спроби лектури українською мовою). 1909 під час святкування 100-річчя від дня народження М. Гоголя у Моск. університеті від імені НТШ виголосив доповідь про його творчість, підкресливши нерозрив. зв’язок письменника з укр. життям його часу, «глибокі укр. симпатії й історичні спомини». 1909–10 — викладав у Моск., 1910–17 — у С.-Петербур. університетах, 1917 — приват-доцент Університету св. Володимира у Києві. Член УЦР від Укр. труд. партії. У 1917–18 — директор Пед. музею Київ. учбового округу, голова бібліотечно-архів. відділу департаменту мистецтв Міністерства освіти УНР. За Гетьманату П. Скоропадського 1918 очолив архівну секцію Міжвідом. комісії по складанню умов мирного договору з Росією, яка вимагала, зокрема, повернення укр. документів, примусово вивезених до рос. архівів; водночас викладав архівознавство та істор. географію у Київ. археол. інституті. Від 1919 — у ВУАН, де був дир. Постій. Комісії для складання істор.-геогр. словника укр. землі, заступник голови Істор. секції (1921–24), чл. Археогр. комісії і Тимчас. комітету для заснування Нац. б-ки, співроб. Н.-д. каф. історії України. Осн. праці Г. присвяч. історії України 16–18 ст., укр. історіографії 18–19 ст. та історії укр. письменства 19–20 ст. У «Записках НТШ» опублікував низку статей про мазепин. часи, в «Історико-географічному збірнику ВУАН» — розвідки «Луцьке міщанство в 16 в.» (1927), «Питання оборони замків В. Кн. Литовського в 16 в.» і «Міщанські підрахунки в ревізіях 16 в.» (1928). У 1933 звільнений з політ. мотивів із усіх посад у ВУАН, у серпні 1938 заарешт., 5 жовтня 1939 за звинуваченням в антирад. укр. націоналіст. терорист. діяльності засудж. до 5-ти р. заслання. Покарання відбував у Іртиш. р-ні. Реабіліт. 1989. Автор пр. «Очерки истории Турово-Пинского княжества ХI–XIV вв.» (1902, золота медаль Університету св. Володимира у Києві), до тексту якої додав генеалог. таблицю і власноручно складену карту князівства, та незакінченої монографії «Економічне життя України за Гетьманщини».

Рекомендована література

1. Реєстр головніших праць проф. О. С. Грушевського // Зап. істор.-філол. відділу ВУАН. К., 1923. Кн. 2/3;
   Google Scholar Internet
2. Пиріг Р. Я. Рідний брат Михайла Грушевського // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 1994. № 1;
   Google Scholar Internet
3. Юркова О. Фундатор історичної географії України // Істор. календар 1997. К., 1996;
   Google Scholar Internet
4. Матяш І. Літературознавець, історик, архівіст: Олександр Грушевський // СіЧ. 1998. № 8;
   Google Scholar Internet
5. Клейцун Л. В. Доля Олександра Грушевського // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб. ст. Вип. 9. К., 1999;
   Google Scholar Internet
6. Нариси історії архівної справи в Україні. К., 2002;
   Google Scholar Internet
7. Набока С. В. Грушевський Олександр Сергійович // Істор. факультет Київ. університету: минуле й сьогодення (1834–2004). К., 2004.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю