Грушевський Григорій Іванович

Визначення і загальна характеристика

ГРУШЕ́ВСЬКИЙ Григорій Іванович (псевд. — Грицько Чулай; 22. 02(06. 03). 1865, с. Пирогів, нині у складі Києва — бл. 1933, містечко Златопіль, нині у складі м. Новомиргород Кіровогр. обл.) — письмен­ник, педагог. Далекий родич Михайла Грушевського. До 1898 навч. у Київ. духов. семінарії, де пере­бував під впливом нелегал. патріот.-просвітн. укр. громади. Протягом 1889–92 працював учителем у с. Нова Гребля (нині Жашків. р-ну Черкас. обл.); 1892–97 — с. Стремигород (нині Коростен. р-ну Житомир. обл.); 1897–1922 — Златопіл. гімназії. У літературі дебютував поет. зб. «Зірка» (К., 1894). Автор низки оповідань (зокрема «Божий попуст», «Герасим», «Дві свічки», «За нелюбом». «На святім вечорі», «Панна Фося», «Пʼяниця», «Страшна кара») і драм («Душогубка», «Нехрист», «Через своє серце»), які окремими збірками виходили у Львові, Києві, Москві та Златополі. Також друкувався в «Киевском слове», львів. часописах «Зоря» і «Правда». Проз. твори Г. (востан­нє публікувалися 1914) від­значаються симпатією до укр. села і глибоким зна­н­ням його життя, вихова­н­ням поваги до споконвіч. морал. цін­ностей. Під час роботи на Волині на проха­н­ня М. Лисенка записував по селах нар. пісні. Збереглися його листи до М. Грушевського (ЦДІА України, ф. 1235, оп. 1, спр. 289). Помер під час голодомору 1932–33 рр.

Літ.: Лисенко М. В. Листи. К., 1964; Грушевський М. Спомини // УІ. 2002. № 1–4; Кучеренко М. Г. І. Грушевський: «Трудитись треба для доброго діла» // Мат. щоріч. наук.-практ. конф. «Київ і кияни». К., 2003. Вип. 3.

М. О. Кучеренко

Завантажити статтю