Грюнер Макс Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ГРЮ́НЕР Макс Миколайович (18. 12. 1868, Таллінн — грудень 1945, Сх. Казахстан) — вчений-генетик, селекціонер. Доктор біологічних наук (1938), професор (1927). Закін. Петров. с.-г. академію (Москва, 1893). Працював агрономом у Смолен. губ. (Росія, 1893–1906). Відтоді мешкав у власному маєтку в Україні, де заклав розсадник і плодовий сад; від 1921 вчителював. 1924 перебував у наук. відрядженні в Німеччині з метою вивчення організації цукр. промисловості. Після повернення заарешт. 1925 звільн. Відтоді працював н. с. Мліїв. дослід. станції садівництва (Городищен. р-н, нині Черкас. обл.); від 1927 — завідувач кафедри генетики і селекції, згодом — каф. плодівництва Уман. плодово-ягід. інституту; водночас брав участь в організації Інституту плодівництва і ягід. культур (нині Інститут садівництва УААН, Київ). 1934 заарешт. вдруге, однак завдяки клопотанням М. Вавилова звільн. з ув’язнення. Від 1935 працював завідувач відділу плодівництва та в. о. заст. дир. з наукової роботи, від 1937 — зав. лаб. плодових культур Майкоп. відділ. Всесоюз. інституту рослинництва (РФ); від 1939 — проф., завідувач кафедри плодівництва Краснодар. с.-г. інституту (РФ). 1941 через нім. походження депортований у Сх. Казахстан.

Завантажити статтю