Губа Володимир Петрович
ГУБА́ Володимир Петрович (22. 12. 1938, Київ — 03. 12. 2020, Київ) — композитор. Народний артист України (1999). Член НСКінУ (1970), НСКУ (1977). Премія ім. М. Лисенка (1995). Ґран-Прі Міжнар. конкурсу ім. П. Лантьє (1991). Закін. Київське музичне училище ім. Р. Ґлієра (1957; кл. фортепіано Л. Шур), Київ. консерваторію (1979; кл. композиції Б. Лятошинського, А. Штогаренка). Працював муз. ред. Укр. телебачення та радіо, Укр. студії хронікал.-докум. фільмів, викл. дит. муз. шкіл у Києві. Від 1970 — на творчій роботі. Творчості Г. властива багатоспектровість, що охоплює різні тенденції та напрями музики; їй притаманні філософічність, синтез глибин., архаїч. сфер з новітніми полістилістич. відкриттями. Першим зразком антирад. соц. сатири в укр. музиці став твір Г. «Демарш» для фортепіано (1966).
Додаткові відомості
- Основні твори
- вокал.-симф. — «Захар Беркут» (за однойм. твором І. Франка, 1968), «Слово Бояна» (до 1500-річчя Києва, на власні слова, 1981), «Фрески Кавказу» (2003–04); для симф. оркестру — симф. «Після прочитання «Слова о полку Ігоревім»» (1971), сюїти «Київська» (1979), «Українська» (1980); камерні — «Відлуння далекого грому» (1993), «Біль Бабиного Яру» (1994), «Апокрифи» (1995); для органа — 5 поем (1964–79), сюїти «Українські сцени», «Український альбом», «Народний триптих» (1964–68); для фортепіано — «Десять характерних п’єс» (1969), струнні квартети (1975, 1979, 1980); хор., вокал. твори, пісні, музика до к/ф (зокрема «Камінний хрест», 1968, реж. Л. Осика), театр. і радіовистав.
Рекомендована література
- Маркова О., Довгаленко Н. Завжди «шістдесятник» // Музика. 1995. № 1;
- Сюта Б. Багатогранний талант // КіЖ. 1997, 27 серп.;
- Павлишин С. Творче становлення Володимира Губи // Зап. НТШ. Л., 2004. Т. 247.
Завантажити статтю
Людина 
