Ващенко-Захарченко Михайло Єгорович

ВА́ЩЕНКО-ЗАХА́РЧЕНКО Михайло Єгорович (31. 10 (12. 11). 1825, с. Маліївка, нині Золотоніс. р-ну Черкас. обл. — 14(27). 08. 1912, Київ) — математик. Доктор чистої математики (1866), професор (1868). Навч. в Університеті св. Володимира у Києві (1845–46), Сорбон­ні та Колеж де Франс у Парижі (1847–48), де слухав лекції О.-Л. Коші, Ж. Ліуві­л­ля. Працював в Університеті св. Володимира (1863–1910): від 1867 — екс­траординар. проф., від 1868 — ординар. професор кафедри чистої математики; читав лекції з теорії імовірностей, а також низку курсів на фіз.-мат. ф-ті. У магістер. дис. «Символическое исчисление и приложение его к решению линейных диф­ференциальных уравнений» (К., 1862) вперше систематично виклав операц. числе­н­ня і за­стосував його до роз­вʼязува­н­ня диференціал. рівнянь. Його доктор. дис. «Риманова теория функций со­ставного пере­мен­ного» (К., 1866) була на той час єдиним навч. посіб. для викладачів та студентів, а також першою моно­графією з теорії аналіт. функцій у російській і однією з перших у заг.-європ. матем. літ-рі. Один із перших в Рос. імперії популяризаторів неевклідової геометрії; зробив пере­клад «Начал» Евкліда — «Начала Евклида с пояснительным введением и толкованием» (К., 1880) із великим вступом, в якому роз­глянув осн. пита­н­ня геометрії Лобачевського. Для історіо­графії велике значе­н­ня має його ґрунт. праця «История математики: Истор. очерк развития геометрии» (т. 1, К., 1883), при написан­ні якої викори­став знач. за обсягом матеріал світ. та оригінал. наук. літ-ри, а також робота «Исторический очерк развития аналитической геометрии» (К., 1884), де подав змістов. системат. виклад історії пита­н­ня від Декарта до часу опублікува­н­ня нарису. Сприяв роз­витку матем. освіти в Рос. імперії, зокрема в Україні. Автор низки під­ручників, які витримали декілька ви­дань, серед них — «Теория определителей и теория форм» (1877), «Алгебраический анализ или высшая алгебра», «Аналитическая геометрия двух и трех измерений» (обидва — 1887), «Вариацион­ное исчисление» (1889), «Проективная геометрия» (1897; усі — Київ) тощо. Серед учнів В. — ві­домі математики В. Єрмаков, Б. Букреєв, А.-Б. Пшеборський. В. був член-кореспондент Матем. товариства в Бордо (від 1883), чл. Моск. матем. товариства (від 1886). Один із засн. Київ. фіз.-мат. товариства (1890).

Завантажити статтю