Кончаловський Дмитро Петрович

КОНЧАЛО́ВСЬКИЙ Дмитро Петрович (псевд. — Сошальський; 15(27). 03. 1878, с. Сватова Лучка Куп’ян. пов. Харків. губ., нині м. Сватове Луган. обл. — червень 1952, Париж) — історик, публіцист, письменник, перекладач. Брат Максима та Петра Кончаловських. Учасник 1-ї світової війни. Закін. Моск. університет (1902), залиш. професор. стипендіатом на каф. давньої історії. Працював у ньо­му професор кафедри заг. історії істор.-філол. факультету (1917–21) та факультету сусп. наук (1921–22); водночас 1918–22 — викладач Мінського та Смолен. (РФ) університетів. Звільн. біль­шов. владою, жив у м. Можайськ Моск. обл., займався перекладами, зокрема переклав і прокоментував твір рим. історика Светонія «Жизнь двенадцати цезарей» (Москва; Ленинград, 1933). У 1924–25 — тех. ред. Дер­жвидаву; 1929–41 — викладач лат. і нім. мов у моск. ВНЗах. Автор дослідж. «Личность и общество» (1917), «Аннибал» (1923; обидві — Петроград), «Экономичес­кая история Рима в ее источниках» (Москва; Ленинград, 1925). Під час 2-ї світової війни працював у Смолен. відділі пропаганди рос. громадян. адміністрації; викладав на курсах учителів, сприяв відкриттю рос. учит. семінарії. Від 1944 із родиною перебував у таборі для переміщ. осіб у Німеччині. Від 1947 — у Парижі. Його книги історіософ. характеру консервативно-хри­стиян. спрямування «Пути России: размышления о русском народе, большевизме и современной цивилизации» (1969) і «От гуманизма к Христу» (1971; обидві — Париж) викликали інтерес у «післяперебудов.» Росії, зокрема позначилися на кіноматографі М. Михалкова та А. Кончаловського.

Рекомендована література

1. Духовный мир Д. П. Кончаловского: Сб. Париж, 1977.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю