Великобурлуцький район
ВЕЛИКОБУРЛУ́ЦЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться у північно-східній частині Харківської області. Утвор. 1923. Внаслідок голодомору 1932–33 загинуло бл. 4385 осіб (за даними 21 насел. пункту р-ну). Від 13 червня 1942 до 9 лютого 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Під час 2-ї світової війни загинуло бл. 5,5 тис. жит. р-ну, у боях за визволення В. р. — 2096 рад. воїнів. Площа 1,2 тис. км2. Насел. 28 155 осіб (2001, складає 92,8 % від 1989): українців — 73,1 %, росіян — 24,9 %, білорусів — 0,7 %, вірмен — 0,3 %. У р-ні — с-ща міського типу Великий Бурлук (райцентр) і Приколотне та 82 сільс. населених пункти. Залізничні станції: Бурлук, Приколотне, Шипувате. Лежить у межах пд.-зх. схилів Середньорос. височини та у Задонец.-Дон. пн.-степовій фіз.-геогр. провінції. Поверхня — підвищена платоподібна, пологохвиляста лесова рівнина, розчленована річковими долинами, балками, ярами. Корисні копалини: крейда, суглинки, глини, піски. Осн. річки: Великий Бурлук, Гнилиця, Хотімля (притока Сівер. Дінця), Плотва (притока Вовчої). Створ. Великобурлуц. водосховище та 62 ставки, заг. пл. водного дзеркала 325 га. На вододілах поширені чорноземи типові середньогумусні, чорноземи опідзолені, чорноземи реградовані, по низинах — лучно-чорноземні, лучні, лучно-болотні і болотні ґрунти, часто засолені і солонцюваті. Пл. лісів 7,7 тис. га, розміщені невеликими масивами. Осн. лісоутворююча порода — дуб (86 % площі лісів). Ростуть також осика, сосна, ясен, клен, берест, тополя, вільха. В р-ні — Бурлуцький та Катеринівський заказники (обидва — заг.-держ. значення); 2 заказники, пам’ятка природи — Неруб та 2 заповідні урочища (всі — місц. значення). Пром. продукцію виробляють підприємства різних форм власності в райцентрі та Приколотному (ЗАТ «Приколотнян. олійно-екстракцій. завод»). У с. госп-ві переважає рослинництво зернового і тваринництво м’ясо-молоч. напрямів. Після реформування аграр. сектору економіки в р-ні створ. 10 приват. підприємств, 3 кооперативи, 11 ТОВ, 3 ВАТ, 21 фермер. госп-во. Пл. с.-г. угідь 96,4 тис. га, з них орних земель — 83,9 тис. га, сіножатей та пасовищ — 12,1 тис. га. Осн. культури: озима пшениця, ячмінь, кукурудза, овес, гречка, просо, горох, цукр. буряки, соняшник. Розвинуто садівництво. Галузі тваринництва: скотарство, свинарство. У В. р. — 24 заг.-осв. школи, ліцей, 2 муз. школи, 23 дошкіл. заклади; центр. рай. лікарня, поліклініка, 2 амбулаторії сімей. лікаря, 3 дільничні лікарні, 24 фельдшер.-акушер. пункти; Центр дит. та юнац. творчості, 2 ДЮСШ, дит. оздоров. табір «Ольшанець»; 22 б-ки, рай. Будинок культури та 28 клубів; рай. істор.-краєзнав. та Приколотнян. Героя Рад. Союзу К. Ольшанського музеї. Діє 7 реліг. громад, зокрема й 3 — УПЦ МП. Пам’ятки архітектури: у смт Великий Бурлук — садиба Донець-Захаржевських (1 чв. 19 ст.), залізнич. вокзал та водонапірна башта (1903), у с. Гнилиця 1 — церква Іоана Предтечі (1907–13), у с. Гнилиця 2 — Воздвиженська церква (1808), у с. Шипувате — будинки колиш. земського училища (1912) та церк.-приход. школи (1910). На тер. р-ну налічується 20 курганів, які віднесено до пам’яток археології, та встановлено 40 пам’ятників воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. У В. р. народилися д-р філол. н. О. Ковальчук (с. Приколотне), д-р мед. н. В. Кузнецова (с. Гнилиця), д-р істор. н. В. Полурез (с. Федорівка); скульптор А. Божко (с. Гнилиця), живописець Г. Коробов (с. Середній Бурлук); Герої Рад. Союзу О. Антонов (с. Середній Бурлук), О. Голоско (с. Варварівка), І. Заболотний (с. Шипувате) та ін.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Райони 
