ВЕЛИ́КИЙ БУРЛУ́К — селище міського типу Харківської області, ра­йон­ний центр. Знаходиться на одно­ймен­ній річці (притока Сіверського Дінця, басейн Дону), за 3 км від залізничної станції Бурлук та за 108 км від обласного центру. Авто­станція. Має автобусне сполуче­н­ня з містами Харків, Купʼянськ, Чугуїв, селищами Дворічна, Печеніги та з містом Валуйки (Бєлгородська область, РФ). Площа 6,4 км2. Населе­н­ня 5007 осіб (2001, складає 95,8 % до 1989), пере­важно українці. Ві­доме від 70–80-х рр. 17 ст., коли край почали заселяти пере­селенці з Над­дні­прянщини. Виникло як укріплений пункт для захисту пів­ден­них кордонів Російської держави від татар. Уже 1675 населений пункт був ві­домим містечком. Нерідко мешканцям доводилося організовувати оборону проти нападів кримських татар. 1698 татари роз­грабували і зруйнували селище, та мешканці швидко від­будували і роз­ширили його. Від початку заселе­н­ня землі навколо В. Б. почала захоплювати козацька старшина, а від кінця 17 ст. упродовж двох з чвертю століть пере­важною частиною земель володіли харківські полковники Донець-Захаржевські та їх спадкоємці Задонські. Жителі В. Б. брали участь у Пів­нічній війні 1700–1721, зокрема й у боях під Ерестфером у 1701. На 1750 у селі було 1760 мешканців, на 1850 — 4237. На початку 20 ст. через В. Б. прокладено залізницю, що зʼ­єд­нала Бєлгород з Купʼянськом. Внаслідок голодомору 1932–33 померло 889 жителів. Від 24 червня 1942 до 3 лютого 1943 — під німецько-фашистською окупацією. Під час 2-ї світової війни загинуло 1009 його мешканців. Від 1963 — селище міського типу. Головні під­приємства: Від­криті акціонерні товариства — «Великобурлуцький сироробний завод» та «Ремонтно-транс­порт­не під­приємство», Закрите акціонерне товариство «Великобурлуцьке хлібо­при­ймальне під­приємство», автотранс­порт­не та автодорожне під­приємства, хлібокомбінат, друкарня. У В. Б. — загальноосвітня школа, дитсадок; центральна ра­йон­на лікарня, поліклініка; музична школа, Будинок культури, Великобурлуцький крає­знавчий музей; Дитячо-юнацька спортивна школа; від­діле­н­ня 4-х банків. Діє Українська православна церква Московського патріархату. У 70–90-х рр. 18 столі­т­тя у В. Б. часто навідувався філософ і письмен­ник Г. Сковорода (памʼятний обеліск знаходиться на території ремонтно-транс­порт­ного під­приємства). Серед памʼяток архітектури — колишня садиба Донець-Захаржевських–Задонських (1 чверть 19 столі­т­тя), залізничний вокзал та водонапірна башта (1903). Встановлено меморіальний комплекс воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видатних уродженців — доктор біо­логічних наук А. Гладкова, доктори медичних наук В. Давиденко та В. Шантир, Герой Радянського Союзу І. Каліберда.