КОНЬО́НКОВ Сергій Тимофі­йович (Ко­нён­ков Сергей Тимофеевич; 28. 06(10. 07). 1874, с. Караковичі, нині Смолен. обл., РФ — 09. 12. 1971, Москва) — російський скульптор. Сталін. (1951) та Ленін. (1957) премії. Дійсний член АМ СРСР (1954). Народний художник СРСР (1958). Герой Соц. Праці (1964). Державні нагороди СРСР. Член Спілки рос. художників (1909), СХ СРСР. Закін. Моск. училище жи­­вопису, скульптури та архітектури (1899; викл. С. Волнухін, С. Іванов), навч. у С.-Петербур. АМ (1899–1902; майстерня В. Бекле­мішева). 1897 від­відав Фран­цію, Італію та Німеч­чину, 1912 — Грецію, Єгипет. 1918–22 — викладач сту­дії Пролеткульту та ВДХУТЕМАСу в Москві. 1924 від­ряджений до США для участі у ви­став­ці рос. мистецтва. До 1945 жив пе­­ре­важ­но у Нью-Йорку. Учасник міських, всерос., зарубіж. худож. ви­ставок від 1910-х рр. Персон. — у Москві (1916, 1954, 1965), Нью-Йорку (1924), Римі (1928–29), Ленін­граді (нині С.-Петербург, 1954). На проха­н­ня П. Харитоненка 1913 виконав мармур. роз­пʼя­т­тя для Спас. церкви на Харківщині. Зробив деревʼяні меблі у ви­гляді живих персонажів, зокрема стілець «Олексій Макарович», крісло «Сергій Ти­­мофі­йович», столик із гномом та кішкою. Творчо пере­­осмислив­ши образи давніх пере­казів, використовував при­йоми нар. різьбле­н­ня. Осн. тенденції твор­чості 1920-х рр. — прагне­н­ня до монументальності, пошуки нових форм. Створював скульптурні композиції, порт­рети, барельєфи, горельєфи, памʼятники. На за­проше­н­ня арх. С. Бродського оздобив Петрозавод. муз.-драм. театр (РФ, 1953–54). Автор кн. спогадів «Мой век» (Москва, 1971). У 1974 від­крито Мемор. музей-майстерню К. у Москві. Його іменем на­звано Смолен. музей образотвор. мистецтв, а та­­кож вулиці у Москві, Смоленську та Рославлі (Смолен. обл.). Окре­­мі роботи зберігаються у ДРМ (С.-Петербург), галереях Нью-Йорка та Чикаґо.