ВА́ВРИК Василь Романович (21. 03. 1889, с. Яснище Зборів. пов., нині Бродів. р-ну Львів. обл. — 05. 07. 1970, Львів) — письмен­ник, літературо­знавець, історик. Доктор словʼян. філології (1929). Навч. у Львів. університеті, закін. філос. факультет Праз. університету (1926). Як москвофіл, увʼязнений на поч. 1-ї світової війни в австр. таборах Терезин і Талергоф. Згодом учасник білогвард. руху в Росії. 1920 емігрував. Після поверне­н­ня до Львова працював у москвофіл. установах: секр. Ставропігій. ін­ституту, бібліотекарем Галицько-руської матиці, ред. їхніх ви­дань, зокрема «Времен­ника Ставропигийского ин­ститута». Викладав укр. мову в учител. семінаріях, у рад. час — рос. мову в Львів. університеті. Був н. с. Львів. істор. музею. Писав вірші (зб. «Трембита», «Красная горка», «Гаивки» та ін.; усі — 1920-і рр.), повісті, оповіда­н­ня, пʼєси. З москвофіл. позицій роз­глядав у своїх публікаціях історію Галичини, творчість галиц. письмен­ників. Автор праць: «Карпаторос­сы в Корниловском походе и Добровольческой армии» (1923), «Яков Федорович Головацкий, его деятельность и значение в галицко-рус­ской словесности» (1925), «Галицко-рус­ская литература “Слова о полку Игореве”» (1930), «Талергоф» (1934), «Жизнь и деятельность И. Н. Далибора-Вагилевича» (1934), «Александр Сергієвич Пушкин. В 100-літню річницю єго смерти» (1937), «“Слово о полку Игореви”. В 750-літню річницю появленя» (1937), «Члены Ставропигиона за 350 лет (1586–1936)» (1937), «Школа и бурса Львовского Ставропигиона» (1938; усі — Львів). Під­готував працю «Терезин и Талергоф: К 50-летней годовщине трагедии галицко-рус­ского народа» (1966; ви­дана у Москві, 2001), «Краткий очерк галицко-рус­ской письмен­ности», «Крестьяне — поэты» (обидві — Лувен, 1973; посмертно) та ін.