Ваврик Василь Романович

ВА́ВРИК Василь Романович (21. 03. 1889, с. Яснище Зборів. пов., нині Бродів. р-ну Львів. обл. — 05. 07. 1970, Львів) — письменник, літературознавець, історик. Доктор слов’ян. філології (1929). Навч. у Львів. університеті, закін. філос. факультет Праз. університету (1926). Як москвофіл, ув’язнений на поч. 1-ї світової війни в австр. таборах Терезин і Талергоф. Згодом учасник білогвард. руху в Росії. 1920 емігрував. Після повернення до Львова працював у москвофіл. установах: секр. Ставропігій. інституту, бібліотекарем Галицько-руської матиці, ред. їхніх видань, зокрема «Временника Ставропигийского института». Викладав укр. мову в учител. семінаріях, у рад. час — рос. мову в Львів. університеті. Був н. с. Львів. істор. музею. Писав вірші (зб. «Трембита», «Красная горка», «Гаивки» та ін.; усі — 1920-і рр.), повісті, оповідання, п’єси. З москвофіл. позицій розглядав у своїх публікаціях історію Галичини, творчість галиц. письменників. Автор праць: «Карпатороссы в Корниловском походе и Добровольческой армии» (1923), «Яков Федорович Головацкий, его деятельность и значение в галицко-русской словесности» (1925), «Галицко-русская литература “Слова о полку Игореве”» (1930), «Талергоф» (1934), «Жизнь и деятельность И. Н. Далибора-Вагилевича» (1934), «Александр Сергієвич Пушкин. В 100-літню річницю єго смерти» (1937), «“Слово о полку Игореви”. В 750-літню річницю появленя» (1937), «Члены Ставропигиона за 350 лет (1586–1936)» (1937), «Школа и бурса Львовского Ставропигиона» (1938; усі — Львів). Підготував працю «Терезин и Талергоф: К 50-летней годовщине трагедии галицко-русского народа» (1966; видана у Москві, 2001), «Краткий очерк галицко-русской письменности», «Крестьяне — поэты» (обидві — Лувен, 1973; посмертно) та ін.

Завантажити статтю