Ваґнер Юлій Миколайович
ВА́ҐНЕР Юлій Миколайович (01(13). 12. 1865, С.-Петербург – ?) – фахівець у галузі зоології, громадсько-політичний діяч. Батько М. Ваґнера. Доктор зоології (1897). Закін. С.-Петербур. університет (1888), де відтоді й працював. 1895–96 – співроб. Зоол. інституту (м. Гайдельберґ, Німеччина) та Неаполітан. зоол. станції (Італія). Від 1898 (з перервою) – ординар. професор кафедри зоології Київ. політех. інституту, при якому організував Зоол. кабінет. 1918 – зав. ентомол. відділу Київ. с.-г. дослід. станції. Від 3 травня до 24 жовтня 1918 був Міністром праці в уряді П. Скоропадського. При міністерстві В. утвор. департамент ринку праці, громад. робіт, охорони праці та статистики, а також комітет (дорадчий орган) з представників уряду, робітників, підприємців. Від 1925 – у Белґраді, де викладав у гімназії, згодом в університеті. 1926 заснував Ентомол. товариство Королівства сербів, хорватів, словенців. Під час вступу рад. військ до Югославії 1945 зник безвісти. Ймовірно помер бл. 1946 в Австрії. В. – провід. вчений з питань анатомії безхребетних, а також морфології та систематики Aphaniptera. Автор низки книжок для дітей природн. тематики. Зібрав величезну колекцію бліх, що за кількістю на той час була другою в світі.
Пр.: Систематический обзор видов Aphaniptera, описанных до 1904 г. // Тр. рус. энтомол. об-ва. С.-Петербург, 1906. Т. 37; Учебник зоологии для средних учебных заведений. К., 1910; Начальный курс природоведения. К., 1911. Кн. 1, ч. 2; 1914. Кн. 1, ч. 1; 1916. Кн. 1, ч. 3; Краткий учебник природоведения. К., 1913.
Літ.: Карамаш С., Вировий С. Життя і доля Юлія Ваґнера // Хрещатик. 1993, 27 листоп.
С. Ю. Карамаш
Основні праці
Систематический обзор видов Aphaniptera, описанных до 1904 г. // Тр. рус. энтомол. об-ва. С.-Петербург, 1906. Т. 37; Учебник зоологии для средних учебных заведений. К., 1910; Начальный курс природоведения. К., 1911. Кн. 1, ч. 2; 1914. Кн. 1, ч. 1; 1916. Кн. 1, ч. 3; Краткий учебник природоведения. К., 1913.
Рекомендована література
- Карамаш С., Вировий С. Життя і доля Юлія Ваґнера // Хрещатик. 1993, 27 листоп.
Людина 
