Вакуленко Віктор Дмитрович

ВАКУ́ЛЕНКО Віктор Дмитрович (16. 12. 1921, м. Ізюм, нині Харків. обл. — 10. 06. 2000, Київ) — письмен­ник. Член НСПУ (1957). Закін. Київський університет (1950) та Вищі літ. курси при Літ. ін­ституті у Москві (1960). Працював на виробництві (1941–42), літ. працівником г. «Радянська Україна» (1949– 50) та завідувач від­ділу худож. самодіяльності г. «Радянське мистецтво» (1951–53). Під час рад.-фін. та 2-ї світ. воєн — військ­кор фронт. г. «За Родину!» і «Красноармейская звезда». Друкувався від 1940. На сценах багатьох театрів України та ін. країн йшли ви­стави за пʼєсами В. (перша по­становка — «Шлях до щастя», 1951). Автор лірич. комедій «Пісня серця» (вперше опубл. в альманасі «Літературна молодь», 1954), «Зоряні ночі» (1958), героїч. драми «Полтавська фортеця» (1957); зб. пʼєс «Вийди, дівчинонько» (1963), «Пісня серця» (1983); зб. повістей та оповідань «Гомін землі» (1969); роману «Шукаючи цвіту папороті» (1966; 1987); роману-дилогії «Так ніхто не любив» («Повінь зорі колише», 1973; «Від­гукнись, моє серце», 1977) — про під­пільників у роки 2-ї світової війни; істор. роману «Все йде, все минає» (т. 1–2, 1976–88; опубл. 1992) — про Антську державу в 4 ст. н. е., роману-сповіді «Хмари минулих днів» (1935–95). Усі твори В. опубл. у Києві. Низку пʼєс В. пере­кладено російською мовою.

Завантажити статтю