Вальшонок Зиновій Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ВАЛЬШО́НОК Зиновій Михайлович (06. 03. 1934, Харків) — письмен­ник. Член СП СРСР (нині — РФ, 1969). Закін. Харків. університет (1956). Учителював. Працював у Будинку нар. творчості (Харків), кор. на держтелерадіо. Від 1976 живе і працює в Москві. Пише російською мовою. Автор поет. збірок «Поиск» (Х., 1964), «Человечность» (Х., 1967), «Эшелон» (К., 1975), «Человек с обелиска» (Х., 1976), «Яблоко согласия» (1976), «Третье дыхание» (1980), «Свадебный марш» (1983), «Полуден­ный поезд» (1987), «Мир не без добрых людей» (1988), «Болевой порог» (1989), «Испытание молчанием» (1990; усі — Москва); поем «Встреча с Фаустом», «Венок сонетов», «Жизель», «Ворота Саласпилса», «Порт­рет жены художника», які уві­йшли до кн. вибр. творів «Залив Терпения» (Х., 1994); зб. літ. пародій «Интербабушка» (Х., 1995) та 2-томника «Личное пространс­тво» (Х., 2000). Творчість В. високо оцінили П. Антокольський, Б. Окуджава, Р. Казакова, К. Ваншенкін, О. Твардовський. Напружена лірична думка поета, стверджуючи високі морал. цін­ності часу та особистості, спрямована на проти­стоя­н­ня без­духовності. В. сповід­ує кращі традиції рос. поет. класики, володіє метафоричністю, лаконізмом, екс­пресив. виразністю, насиченістю образу. Друкується у період. ви­да­н­нях, колект. збірниках. Низку творів В. пере­кладено іноз. мовами.

Літ.: Вакк Э. «Поэзия — это разговор с Богом» // Лит. вести. 2001, 9 мая; Ан­ничев А. Вещее младенчество строки: [О поэте З. Вальшонке] // Веч. Харьков. 2003, 4 марта.

О. Є. Ан­нічев

Завантажити статтю