ВАРША́ВСЬКИЙ ДО́ГОВІР — угода про дружбу, спів­робітництво і взаємну допомогу, укладена 14 травня 1955 у Варшаві Албанією, Болгарією, Німецькою Демократичною Республікою, Польщею, Румунією, СРСР, Угорщиною та Чехословач­чиною. Вступив у дію 5 червня 1955. Був укладений на 20 років із автоматичним продовже­н­ням на на­ступні 10 років для тих країн, які його не ро­зірвуть за рік до закінче­н­ня цього терміну. 1975 термін дії пролонговано на 10 років, у 1985 — ще на 20 років, з на­ступним продовже­н­ням на 10 років.

Основу Варшавського договору склав військово-політичний союз соціалістичних країн Європи — Організація Варшавського договору, створена на противагу НАТО. Албанія від 1962 не працювала у Варшавському договорі, а 1968, протестуючи проти окупації Чехословач­чини, офіційно ви­йшла з нього. Вищий орган — Політичний консультативний комітет — знаходився у Москві. Органами Політичного консультативного комітету були Комітет міністрів закордон­них справ, Обʼ­єд­наний секретаріат, Комітет міністрів оборони та Обʼ­єд­нане командува­н­ня.

Країни Організації Варшавського договору брали зобовʼяза­н­ня утримуватися від силових методів виріше­н­ня суперечок у між­народних від­носинах, консультуватися між собою з усіх важливих питань, надавати допомогу у разі воєн­ного нападу на одну або кілька країн-учасниць. Найважливіші принципи, що були декларовані як основа взаємовід­носин між державами, — рівність усіх країн, не­втруча­н­ня у внутрішні справи одна одної, тісне всебічне спів­робітництво, взаємна повага незалежності та суверенітету, гармонійне сполуче­н­ня національних та між­народних інтересів.

Однак ці принципи грубо порушувались з боку Союзу Радянських Соціалістичних Республік, який використовував Організацію Варшавського договору як знаря­д­дя власної політики, зокрема з допомогою військових під­роз­ділів країн-учасниць Організації Варшавського договору були придушені демократичні рухи в Угорщині (1956) та Чехословач­чині (1968).

Зро­ста­н­ня антитоталітарних і незалежницьких на­строїв серед населе­н­ня країн-учасниць Організації Варшавського договору, вимоги проведе­н­ня само­стійної політики і демократичних реформ при­звели до того, що у лютому 1990 були скасовані військові органи Організації Варшавського договору, а 1 липня 1991 у Празі Болгарія, Угорщина, Румунія, СРСР і Чехословач­чина під­писали протокол про припине­н­ня дії Варшавського договору. НДР ви­йшла з Організації Варшавського договору у 1990 році, після обʼ­єд­на­н­ня з ФРН. Скасува­н­ня Варшавського договору стало фактично закінче­н­ням «холодної війни» — військово-політичного проти­стоя­н­ня Організації Варшавського договору і НАТО, яке тривало близько 40 років, і поштовхом до зміни зовнішньополітичних орієнтирів країн Східної Європи.