Василевський Лев Маркович

ВАСИЛÉВСЬКИЙ Лев Маркович (справж. — Янкель-Лейба Мордкович; ін. псевд.: Авель, Врач Эльве, Ваский Л.; 15(27). 07. 1874, Полтава — 01. 03. 1936, Ленін­град, нині С.-Петербург) — письмен­ник, пере­кладач, журналіст, лікар. Брат І. Василевського. Навч. в Університеті св. Володимира у Києві (1897 виключ. за участь у демонстрації), закін. Харків. університет (1902). Від 1904 — у С.-Петербурзі за­ймався літ., видавн. та сусп. діяльністю. Від 1906 — керівник театр. від­діл. г. «Речь», ред. ж. «Свободные мысли», «Искорки», «Солнце Рос­сии», «Утро Рос­сии»; 1911 — кор. і чл. ред. ж. «Студия»; 1917 — кор. г. «Петро­градский голос» (м. Гельсинґборґ, Швеція). У 1910-х рр. друкувався в ж. «Мир Божий», «Журнал для всех», «Сатирикон»; 1920–21 — спів­роб. Пролеткульту в Уфі (РФ). Як лікар періодично ви­їжджав на боротьбу з епідеміями на Полтавщину та Харківщину, в голодуючі р-ни Уралу, Поволжя та ін. Уперше опубл. свої вірші в г. «Полтавские губернские вѣдомости» (1895, 26 июля). Автор пере­кладів окремих творів Й. Ґете, Новаліса, А. Міцкевича, укр. поетів; низки брошур на су­спільно-політ. пита­н­ня у Росії та за кордоном, зокрема: «Женский во­прос», «Австро-Венгрия: Политический строй и национальные во­просы» (обидві — С.-Петербург, 1906); пʼєс у віршах і прозі (пародії на теми класич. трагедій): «Канио и Анита», «Руины», «Эдельвейс» (усі — С.-Петербург, 1912). Літ. діяльність припинив 1919 у звʼязку з контузією та втратою слуху. У 20-х рр. за­ймався сан.-просвіт. роботою, читав лекції на морал.-побут. теми, редагував газету.