Копенгаґенські угоди 1919-20

КОПЕНГА́ҐЕНСЬКІ УГО́ДИ 1919–20 — серія між­урядових договорів щодо поверне­н­ня на батьківщину військових, військовополонених та цивільних осіб, які опинилися на території інших країн після заверше­н­ня Першої світової війни. Від імені України участь у К. у. 1919–20 від квітня 1920 брала УСРР, яка ви­ступила спільно з РСФРР у 4-х договорах з окремими державами Зх. і Центр. Європи. Ще у 3-х угодах — з Данією, Великою Бри­­танією, Італією — рад. сторо­ну пред­ставляла лише РСФРР. 20 квітня 1920 РСФРР і УСРР уклали два договори. Перший — з Францією про від­правку на батьківщину рос. військовиків, які пере­бували або стали війсь­ковополоненими на франц. тер., а також у Королівстві сербів, хорватів і словенців, Алжирі та Греції. У ньому йшлося й про обмін рос. і франц. громадян, які мешкали на тер. ін. сторони. Дру­­гий документ під­писано з Бель­гією — про поверне­н­ня росіян і бельгійців від­повід­но до РСФРР та Бельгії. 21 травня того ж року домовленості про організацію обмі­­ну військовополоненими офор­мили РСФРР і УСРР з Угорщиною. Актом від 5 липня 1920 оби­­дві рад. респ. і Австрія досягли згоди щодо поверне­н­ня на бать­­ківщину всіх військовополонених і цивіл. громадян, які пере­бували на тер. ін. сторони. К. у. 1919–20 набирали чин­ності від дня їхнього під­писа­н­ня та сприяли виконан­ню між­уряд. домов­­леностей. Документи місти­ли також певні політ. зобовʼяза­н­ня з приводу воєн. дій у Сх. Європі: Франція та Бельгія задекларували від­мову сприяти будь-яким актам агресії проти РСФРР і УСРР; Угорщина заявила, що не надаватиме прямої чи опосередк. допомоги противникам РСФРР і УСРР; Австрія засвідчила нейтралітет і наголосила на не­втручан­ні у рад.-польс. вій­­ну та дотриман­ні заборони на по­стача­н­ня воюючим країнам зброї, боє­припасів і військ. спо­­рядже­н­ня.

Завантажити статтю