КОПЕРЖИ́НСЬКИЙ Костянтин Олександрович (23. 10(04. 11). 1894, с. Глібів, нині Новоушиц. р-ну Хмельн. обл. — 18. 03. 1953, Ленін­град, нині С.-Пе­тербург) — літературо­­знавець, етно­граф, бібліо­граф. Закін. Камʼянець-Поділ. гімназію (1913) та істор.-філол. факультет Петрогр. університету (нині С.-Пе­тербург, 1918). Учителював. Від 1922 — приват-доцент кафедри історії укр. літ-ри Камʼянець-Поділ. ІНО; 1923–25 викладав у Ленін­граді. 1925–29 мешкав в Одесі, працював в ІНО, був чл. Одес. комісії крає­знавства та Одес. наук. при ВУАН товариства, водночас 1925–26 — керівник істор.-філос. секції Ка­­мʼянець-Поділ. наук. при ВУАН товариства, 1926–28 — зав. укр. від­ділу Центр. наук. б-ки (Одеса), також очолював Одес. бібліогр. товариство. Після обра­н­ня 1928 дійс. чл. Н.-д. каф. історії України при ВУАН пере­­­їхав до Києва. 1930–33 — дійс. чл. Київ. філії НДІ Т. Шевченка, кер. секції літ-ри феодал. епохи та фольклору, кер. бібліогр. комісії і секції методики та історії літ. критики, спів­роб. каф. укр. етно­графії ВУАН. У вересні 1933 за­арешт. у «справі славістів», у березні 1934 засудж. до 3-х р. таборів. Покаран­ня від­бував у Іркутську (РФ). 1937–45 — завідувач кафедри російської мови Іркут. пед. ін­ституту. Від 1945 — професор кафедри словʼян. філології Ленінгр. університету. Досліджував історію укр. театру 18–19 ст., давньої та нової укр. літ-ри, зокрема творчість В. Суразького, П. Гулака-Арте­мов­ського, М. Драгоманова, а та­­кож пита­н­ня фольклору, етногра­фії, між­словʼян. літ. взаємин. Ар­хів К. зберігається у Рос. нац. б-ці у С.-Пе­тербурзі. Реабіліт. 1956.