ВЕНІАМІ́Н (Новицький Сергій Васильович; 25. 09. 1900, с. Кривичі, нині Мінської обл., Білорусь — 14. 10. 1976, м. Чебоксари, РФ) — церковний діяч. Магістр богословʼя (1937). Церк. нагороди. Закін. Мінську (1919) та Вілен. (1924) духовні семінарії, Варшав. університет (1929). 1928 прийняв чернецтво, висвяч. на ієромонаха. Від 1929 — управитель, чл. духов. собору Почаїв. лаври. Від травня 1934 — архімандрит (1931 — настоятель Остроз. собору Волин. єпархії, 1936–37 — настоятель парафії у Львові, благочин­ний Галиц. округу). Організував церк. хори у місцях свого служі­н­ня, місіонер. школу. Від 1937 — викладач Почаїв. чернечої школи. Уві­йшов до складу Автоном. УПЦ МП. Від червня 1941 — єпис­коп Пінський і Поліський, вікарій Волин. єпархії, 1942 — Полтавський і Лубенський. Брав участь у таємному соборі в Почаєві у серпні 1941, де ухвалено утримати укр. Церкву в каноніч. залежності від Моск. патріархії на правах автономії. Згодом стався роз­кол Церкви, а В. ві­ді­йшов до т. зв. Автономної Церкви. У вересні 1943 повернувся до Почаїв. лаври. 1944 заарешт. органами НКВС, засланий на 12 р. на Колиму (РФ). Звільн. 1956. При­знач. єпис­копом Омським і Тюменським. Від 1958 — архі­єпис­коп Іркутський і Читинський, одночасно тимчасово керуючий Хабаров. та Владивостоц. єпархій, від травня 1973 — Чебоксарський і Чуваський.