Вергун Наталія Іванівна
ВЕРГУ́Н Наталія Іванівна (02. 07. 1938, м. Охтирка, нині Сум. обл.) — живописець. Дочка І. Виргана. Народний художник України (1997). Член НСХУ (1971). Закін. Харків. художнє училище (1958; викл. М. Сліпченко), Інститут живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1964; майстерня А. Мильникова). Працювала викл. у Київ. худож. інституті (1964–66) та Харків. худож.-пром. інституті (1968–78); художниця твор. майстерні АМ СРСР у Києві (1966–68; кер. А. Мильников). Від 1978 — на творчій роботі. Учасниця респ., всесоюз. та міжнар. мистецьких виставок від 1966. Персон. — у Харкові (1984–85, 1998–99), Києві (1987, 1999), Краснограді (Харків. обл., 1987). У доробку — темат. картини, натюрморти, автопортрети, етюди, малюнки. Роботи приваблюють оптиміст. сприйняттям світу, поетичністю, витонченістю тонал. рішень. Полотна зберігаються в НХМ, Харків., Черніг. ХМ, Кременец. (Терноп. обл.) та Красногр. (Харків. обл.) краєзнав. музеях, Ізмаїл. картин. галереї (Одес. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Свої» (1967), «Автопортрет із батьком» (1969), «Задощилося» (1978); цикли — «Рідна земля» — «Літній дощ», «Жоржини», «Вдячна земля», «Вродило!» (усі — 1969); «Пори року. Натюрморти» — «Квітень» (1970), «Вересень», «Жовтень» (обидва — 1982), «Липень» (1983); «Українська кераміка», «Осінній натюрморт» (обидва — 1982); «Вечеря хліборобів» (1984); цикл «Поетична Україна» — «Повернення з косовиці» (1993), «У полі» (1994), «Калина» (1995), «Повернення з поля», «Мальви» (обидва — 1996); «Зимові натюрморти» (2003); етюди — «Квітник», «Спека» (обидва — 1972), «Айстри» (1992); рисунки — «Автопортрет» (1972), «Заводь Ворскли» (1983), «Хлібне поле» (1986), «Лугові квіти» (1991), «Паска» (2003).
Рекомендована література
- Наталя Вергун: Каталог. Х., 1998.
Фотоілюстрації
Людина 
