ВЕ́РЕШ Петер (Veres Peter; 06. 01. 1897, с. Бальмазуйварош, нині Угорщина — 16. 04. 1970, Будапешт) — угорський письмен­ник, публіцист. Держ. премії Угорщини ім. Л. Кошута (1950, 1952). Освіта початкова. Воював у лавах угор. Червоної армії, 1919 був чл. Директорії Угор. рад. респ. 1954–56 — голова Спілки угор. письмен­ників. Автор зб. оповідань «Gyepsor» («Дерновий ряд», 1940), повісті «Szükesztendö» («Не­врожайний рік», 1942). Належав до демократ. крила т. зв. нар. письмен­ників. Однак деякі твори В. по­знач. натуралізмом, ідеалізацією патріарх. укладу, виявом націоналіст. ідей. За­знавав пере­слідувань, часто пере­бував під на­глядом поліції. У 1930-х рр. активно ви­ступав як публіцист: зб. «Alfőld parasztsága» («Селянство Альфельда», 1936), «Szocializmus, nacionalizmus» (1939), «Népiség és szocialismus» («Народність і соціалізм», 1942), «Parasztsors — magyar sors» («Селянська доля — угорська доля», 1943). Зб. оповідань «Falusi krónika» («Сільська хроніка», 1941), «Próbatétel» («Ви­пробува­н­ня», 1949), «Pályamunkások» («Залізничники», 1951) — про будівництво нового су­спільства в Угорщині. В романі-трилогії «Balog család tőrténete» («Історія сімʼї Балог», 1951–57) показав життя угор. селян від поч. 20 ст. до повале­н­ня хортист. режиму. В кн. нарисів «Az ukrán főkdőn» («По землі України», 1951) змалював героїчну працю, морал. велич мешканців країни. Публіцист. твори остан. періоду творчості В. уві­йшли до зб. «Tőrténelmi jelenlét» («Історична сучасність», 1971). Усі за­знач. твори В. опубл. у Будапешті. Укр. мовою окремі оповіда­н­ня В. пере­клали Ю. Гойда, М. Томчаній та ін.