Вернадський Джордж

Визначення і загальна характеристика

ВЕРНА́ДСЬКИЙ Джордж (Георгій Володимирович; 20. 08. 1887, С.-Петербург — 12. 06. 1973, м. Нью-Гейвен, США) — російський історик. Син В. Вернадського. Закін. Моск. університет (1910). Досліджував історію колонізації Сибіру в 16–18 ст. та рос. масонства під час царюва­н­ня Катерини ІІ, редагував офіц. орган МВС «Сельский вестник», написав популярну біо­графію П. Мілюкова. У 1917–18 — проф. рос. історії Перм. університету, згодом пере­їхав до Сімферополя, де викладав у Таврій. університеті й за­ймав посаду нач. від­ділу при Цивіл. упр. в Крим. уряді П. Врангеля. 1920 емігрував до Кон­стантинополя, звідки пере­їхав до Афін. Від 1922 у Празі: проф. Рос. юрид. ін­ституту, від 1925 — директор Ін­ституту М. Кондакова. Під­тримав ідею взаємозвʼязку степової, візантій. та словʼян. культур, у своїх кн. «Начертание рус­ской истории» (Прага, 1927), «Опыт истории Евразии с половины VI века до настоящего времени» (Берлин, 1934), «Звенья рус­ской культуры» (Брюс­сель, 1938) під­водив істор.-теор. базу під євразій. доктрину. Висунув ідею періодич. ритмічності державотвор. процесу на тер. Європи — зміни періодів державності і політ. роз­дрібленості (зокрема від Скіф. держави до СРСР). Від 1927 — у США, працював у Єльському університеті (викладав також у Гарвард., Колумбій. і Чиказ. університетах). Від 1956 — на пенсії. У 1929 написав однотомну «Историю Рос­сии», яка декілька разів пере­видавалася і була пере­кладена на європ. мови і японську. Найвагоміша праця — 5-том. «History of Russia» («Історія Росії»): «Ancient Russia» («Давня Русь», 1943), «Kievan Russia» («Київська Русь», 1948), «The Mongols and Russia», («Монголи і Русь», 1953), «Russia at the Dawn of the Modern Age» («На світанку нової доби», 1959), «The Tsardom of Moscow» («Московське царство», 1967). Хоча В. був укр. походже­н­ня і добре знав історію України, однак включав її до власної схеми заг.-рос. історії. У праці «Russian Historiography: A History» («Історія російської історіо­графії», Бельмонт, 1978) роз­глянув укр. вчених як істориків пд.-зх краю Росії у межах рос. науки. Окремішність укр. історії ви­знав лише у біо­графії Б. Хмельницького «Bohdan, Hetman of Ukraine» (New Haven, 1941). Написав перед­мову до англомов. ви­да­н­ня «Історії України» М. Грушевського (Нью-Гевен, 1941). Брав участь у гуманітар. і політ. під­тримці СРСР під час 2-ї світової війни. Після від­ставки одержав зва­н­ня засл. проф. історії Єльського університету, почес. д-ра гуманітар. наук Колумбій. університету. Залишався довіч. почес. президентом Амер. асоц. сприя­н­ня словʼян. дослідже­н­ням.

Пр.: Кон­спект к лекциям по истории рус­ского права. Ч. 1. Прага, 1922; Лекции по истории рус­ского права, читан­ные на Рус­ском юридическом факультете в Праге в 1922 году (Новый период ХVIII–XIX вв.). Прага, 1922–23; Очерк истории права Рус­ского государства ХVIII–XIX вв. (Период империи). Прага, 1924; The Russian Revolution: 1917–1932. Boston, 1936; Medieval Russian Laws. New York, 1947; The Origins of Russia. Oxford, 1959.

Літ.: Соничева Н. Философия евразийцев и концепции Г. Вернадского // Феномен евразийства. Москва, 1991; Болховитинов Н. Н. Г. В. Вернадский в Америке: Трудный путь к при­знанию (1927–1946 гг.) // Истор. наука на рубеже веков. Москва, 2001.

О. В. Ясь

Завантажити статтю