Вернигора Леонід Михайлович

ВЕРНИ́ГОРА Леонід Михайлович (20. 10. 1939, м. Решетилівка, нині смт Полтав. обл.) — письмен­ник. Член НСПУ (1979). Між­народна премія ім. Г. Сковороди (1996). Державні нагороди. Народний депутат України (1994–98, від 2002). Закін. Київ. ін­ститут нар. господарства (1967) та ВПШ при ЦК КПУ (1979). Працював дир. автобази (1969–74), головою Київ. райвиконкому, 1-м секр. райкому партії (1974–83), головою Полтав. обл. ради проф­спілок (від 1983). Автор зб. оповідань і повістей «Гарячий серпень» (Х., 1978), «Теплий дощ у дорогу» (К., 1990), повісті «А жито половіє» (Х., 1983), зб. новел «Дрова на зиму» (П., 1993), публіцист. кн. «Від­верта роз­мова» (Х., 1987), «Що з нами? Куди йдемо?» (П., 1991), «Від­ступ у майбутнє» (П., 1999), поет. зб. «Не роз­губіть під­кови, мої коні» (П., 1997), пісен­ників «Мамина пісня» (П., 2001) та «До­звольте Вам освідчитись в кохан­ні» (К., 2003). У романі «Вічне поле» (Х., 1986) порушено про­блеми взаємовід­носин міста і села, вимира­н­ня хлібороб. роду, поваги до нар. традицій; екології довкі­л­ля.

Завантажити статтю