Вернигора Леонід Михайлович
ВЕРНИ́ГОРА Леонід Михайлович (20. 10. 1939, м. Решетилівка, нині смт Полтав. обл.) — письменник. Член НСПУ (1979). Міжнародна премія ім. Г. Сковороди (1996). Державні нагороди. Народний депутат України (1994–98, від 2002). Закін. Київ. інститут нар. господарства (1967) та ВПШ при ЦК КПУ (1979). Працював дир. автобази (1969–74), головою Київ. райвиконкому, 1-м секр. райкому партії (1974–83), головою Полтав. обл. ради профспілок (від 1983). Автор зб. оповідань і повістей «Гарячий серпень» (Х., 1978), «Теплий дощ у дорогу» (К., 1990), повісті «А жито половіє» (Х., 1983), зб. новел «Дрова на зиму» (П., 1993), публіцист. кн. «Відверта розмова» (Х., 1987), «Що з нами? Куди йдемо?» (П., 1991), «Відступ у майбутнє» (П., 1999), поет. зб. «Не розгубіть підкови, мої коні» (П., 1997), пісенників «Мамина пісня» (П., 2001) та «Дозвольте Вам освідчитись в коханні» (К., 2003). У романі «Вічне поле» (Х., 1986) порушено проблеми взаємовідносин міста і села, вимирання хлібороб. роду, поваги до нар. традицій; екології довкілля.
Рекомендована література
- Дяченко А. Леонідові Вернигорі — 60 // ЛУ. 1999, 4 листоп.;
- Радченко І. Два крила Леоніда Вернигори // Уряд. кур’єр. 2005, 28 трав.
Завантажити статтю
Людина 
