ВЕРТИ́НСЬКИЙ Анатолій Ілліч (Вярцінскі Анатоль Ільіч, 18. 11. 1931, с. Демешкове Вітеб. обл., Білорусь — 21. 04. 2022, Мінськ) — білоруський письмен­ник, журналіст, політичний діяч. Закін. Білорус. університет (1956). Член СП Білоруської РСР (1964). Нар. депутат Білорусі (1990-і рр.). Працював у ред. рай. газет; від 1962 — у мінській г. «Літаратура і мастацтва»: 1986–90 — гол. ред.; 1975–82 — секр. правлі­н­ня СП БРСР. Почав друкуватися 1954. Автор кн. віршів і поем «Песня пра хлеб» (1962), «Чалавечы знак» (1968), «Час першых зорак» (1976), «Святло зямное» (1981) та ін.; зб. літ.-крит. статей та публіцистики «Высокае неба ідэала» (1980); кн. публіцист. нотаток «Нью-Йоркская сірэна» (1987; Державна премія Білоруської РСР, 1988). Поезія В. від­значається актуальністю тематики, го­строю полемічністю, гуманіст. пафосом. Написав пʼєси для дітей: «Дзякуй, вялікае дзякуй» (1974), «Скажы сваё імя, салдат» (1975), «Гефест — друг Праметэя» (1984). Усі твори ви­дано у Мінську. Пере­клав білорус. мовою поезії з рос., польс., болгар., угор., іспан., литов., латис. та ін. мов, зокрема й з укр. (окремі твори П. Тичини, І. Драча, Р. Третьякова). Т. Шевченкові присвятив вірші «На паклон да Кабзара» (1984), у зб. «В сімʼї вольній, новій» (К., 1985) опубл. його есе «Шевченко і Білорусь». Укр. мовою деякі поезії В. пере­клали М. Сингаївський, О. Довгий, Б. Палійчук та ін.