Ветеринарне акушерство

ВЕТЕРИНА́РНЕ АКУШЕ́РСТВО — галузь клінічної ветеринарної медицини, що ви­вчає фізіологічні та патологічні процеси, які від­буваються в організмі самок свійських тварин протягом їх ре­продуктивного життя. Як дисципліна В. а. (повна назва — вет. акушерство, гін­екологія та біо­технологія від­творе­н­ня с.-г. тварин) складається з роз­ділів — акушер. фізіологія; штучне осімені­н­ня тварин; транс­плантація ембріонів; хвороби періоду вагітності, родів та післяродового періоду; хвороби молоч. залози; хвороби новонароджених; гін­екологія; андрологія.

Пере­д­історія В. а. сягає часу одомашне­н­ня тварин. Пастухи, випасаючи та до­глядаючи тварин, спо­стерігали у них елементи інстинктив. самодопомоги (пере­кусува­н­ня пуповини, облизува­н­ня матірʼю новонароджених, роз­рива­н­ня плодових оболонок тощо), які потім за необхідності за­стосували. Так по­ступово формувалися навички та зна­н­ня, які пере­давалися від поколі­н­ня до поколі­н­ня. Із виникне­н­ням держав, особливо з роз­витком капіталізму, зросла потреба у профес. вет. фахівцях. У Франції, Німеч­чині виникли вет. школи, де одним з навч. предметів була родова допомога тваринам. Зʼявилися навч. вет. заклади і в Рос. імперії, зокрема у Харкові (1835), Варшаві (1840), Дерпті (нині Тарту, 1849), Казані (1873). У Львів. університеті 1784 була створ. каф. ветеринарії, а на її базі 1881 засн. вищу вет. школу. Першим під­ручником з В. а. був «Ветеринарная родовспомагательная наука с отделением о болезнях детенышей» (С.-Петербург, 1849) проф. Г. Про­зорова, який народився у Черніг. губ. і був ви­знаний одним із засновників В. а., дослідже­н­ням якого присвятив низку наук. праць. На зх.-укр. землях — під­ручники нім. учених К. Гармса («Lehrbuch der tierärztlichen Gebursthilfe», 1875) та Л. Франка («Нandbuch der tierärztlichen Gebursthilfe», 1876; обидва — Берлін). Поштовхом для роз­витку В. а. було створе­н­ня кафедр акушерства у Моск. (1919), Казан. (1922) та Ленінгр. (1922) вет. ін­ститутах, поява вітчизн. під­ручників та моно­графій. Роз­почато дослідже­н­ня клін. методів діагностики вагітності, родової допомоги у тварин, боротьби з неплідністю (зокрема створено класифікацію неплідності, аборту, ма­ститу), ви­вче­н­ня питань фізіології та патології від­творе­н­ня, профілактики ма­ститу, отрима­н­ня здорового молодняку. Завдяки наук. дослідже­н­ням укр. вчених І. Іванова, О. Квасницького, І. Смирнова започатковано новий напрям у тварин­ництві — штучне осімені­н­ня, який став ви­знаним методом мас. поліпше­н­ня племін­них і продуктив. якостей тварин і набув за­стосува­н­ня на практиці у світі. В Україні роботу з ви­вче­н­ня та удосконале­н­ня цього методу продовжили Ф. Осташко, О. Бугров, В. Шавкун, Б. Чухрій та ін. Ці на­дба­н­ня послужили під­ґрунтям для роз­робки пер­спектив. методу біо­технології — транс­плантація ембріонів. Знач. внесок у роз­виток В. а. в Україні зробили наук. школи: Г. Звєревої — у Львові, І. Нагорного — у Києві, Д. Логвинова — у Харкові, а також школа імунології від­творе­н­ня тварин В. Яблонського. На основі досягнень у галузі В. а. в 70-х рр. 20 ст. укр. вчені О. Сергієнко та М. Косенко за­провадили у практику тварин­ництва новий метод діагностики, терапії та профілактики неплідності тварин — акушер. та гінекол. диспансеризацію.

В. а. викладають на кафедрах акушерства у вет. навч. закладах 2–4 рівнів акредитації та на вет. ф-тах аграр. ВНЗів. Кожна з кафедр цих закладів проводить наук. роботу з певного напряму В. а., зокрема у Нац. аграр. університеті (Київ) ви­вчає пита­н­ня фізіології і патології від­творе­н­ня тварин та методич. забезпече­н­ня дисципліни, у Львів. академії вет. медицини — про­блеми етіопатогенезу неплідності та хвороб молоч. залози, у Білоцерків. аграр. університеті — методи соно­графіч. діагностики вагітності та хвороб статевої системи у самок, у Житомир. агроекол. університеті — ефективність лікувал.-профілакт. заходів у екологічно за­брудненій зоні, у Сум. аграр. університеті — фізіологію та патологію від­творе­н­ня свиней. Серед ві­домих укр. вчених у галузі В. а. — С. Хомин, Б. Чухрій, В. Завірюха, Г. Калиновський, В. Любецький та ін. Осн. зав­да­н­нями є роз­робле­н­ня та впровадже­н­ня у практику нових методів профілактики та терапії акушер. і гінекол. хвороб, неплідності і хвороб молоч. залози, за­провадже­н­ня соно­графіч. методу діагностики вагітності та оцінки стану геніталій і внутр.-утроб. роз­витку плода, роз­робле­н­ня методів оцінки імун. гомео­стазу у тварин за періодами вагітності та методів корекції імун. дисбалансу, сучас. методів профілактики затрима­н­ня посліду, післяродових ендометритів та функціонал. роз­ладів яєчників, вет. забезпече­н­ня штуч. осімені­н­ня тварин та транс­плантації ембріонів. Зросла потреба глибшого ви­вче­н­ня питань акушерства та гін­екології дрібних тварин. На основі узагальне­н­ня досвіду боротьби з неплідністю тварин фахівці роз­робили рекомендації; щорічно проводяться між­нар. наук. конференції з питань фізіології та патології від­творе­н­ня тварин і молоч. залози.

Завантажити статтю