Ветеринарне акушерство

ВЕТЕРИНА́РНЕ АКУШЕ́РСТВО  — галузь клінічної ветеринарної медицини, що вивчає фізіологічні та патологічні процеси, які відбуваються в організмі самок свійських тварин протягом їх репродуктивного життя. Як дисципліна В. а. (повна назва — вет. акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення с.-г. тварин) складається з розділів — акушер. фізіологія; штучне осіменіння тварин; трансплантація ембріонів; хвороби періоду вагітності, родів та післяродового періоду; хвороби молоч. залози; хвороби новонароджених; гінекологія; андрологія.

Передісторія В. а. сягає часу одомашнення тварин. Пастухи, випасаючи та доглядаючи тварин, спостерігали у них елементи інстинктив. самодопомоги (перекусування пуповини, облизування матір’ю новонароджених, розривання плодових оболонок тощо), які потім за необхідності застосували. Так поступово формувалися навички та знання, які передавалися від покоління до покоління. Із виникненням держав, особливо з розвитком капіталізму, зросла потреба у профес. вет. фахівцях. У Франції, Німеччині виникли вет. школи, де одним з навч. предметів була родова допомога тваринам. З’явилися навч. вет. заклади і в Рос. імперії, зокрема у Харкові (1835), Варшаві (1840), Дерпті (нині Тарту, 1849), Казані (1873). У Львів. університеті 1784 була створ. каф. ветеринарії, а на її базі 1881 засн. вищу вет. школу. Першим підручником з В. а. був «Ветеринарная родовспомагательная наука с отделением о болезнях детенышей» (С.-Петербург, 1849) проф. Г. Прозорова, який народився у Черніг. губ. і був визнаний одним із засновників В. а., дослідженням якого присвятив низку наук. праць. На зх.-укр. землях — підручники нім. учених К. Гармса («Lehrbuch der tierärztlichen Gebursthilfe», 1875) та Л. Франка («Нandbuch der tierärztlichen Gebursthilfe», 1876; обидва — Берлін). Поштовхом для розвитку В. а. було створення кафедр акушерства у Моск. (1919), Казан. (1922) та Ленінгр. (1922) вет. інститутах, поява вітчизн. підручників та монографій. Розпочато дослідження клін. методів діагностики вагітності, родової допомоги у тварин, боротьби з неплідністю (зокрема створено класифікацію неплідності, аборту, маститу), вивчення питань фізіології та патології відтворення, профілактики маститу, отримання здорового молодняку. Завдяки наук. дослідженням укр. вчених І. Іванова, О. Квасницького, І. Смирнова започатковано новий напрям у тваринництві — штучне осіменіння, який став визнаним методом мас. поліпшення племінних і продуктив. якостей тварин і набув застосування на практиці у світі. В Україні роботу з вивчення та удосконалення цього методу продовжили Ф. Осташко, О. Бугров, В. Шавкун, Б. Чухрій та ін. Ці надбання послужили підґрунтям для розробки перспектив. методу біотехнології — трансплантація ембріонів. Знач. внесок у розвиток В. а. в Україні зробили наук. школи: Г. Звєревої — у Львові, І. Нагорного — у Києві, Д. Логвинова — у Харкові, а також школа імунології відтворення тварин В. Яблонського. На основі досягнень у галузі В. а. в 70-х рр. 20 ст. укр. вчені О. Сергієнко та М. Косенко запровадили у практику тваринництва новий метод діагностики, терапії та профілактики неплідності тварин — акушер. та гінекол. диспансеризацію.

В. а. викладають на кафедрах акушерства у вет. навч. закладах 2–4 рівнів акредитації та на вет. ф-тах аграр. ВНЗів. Кожна з кафедр цих закладів проводить наук. роботу з певного напряму В. а., зокрема у Нац. аграр. університеті (Київ) вивчає питання фізіології і патології відтворення тварин та методич. забезпечення дисципліни, у Львів. академії вет. медицини — проблеми етіопатогенезу неплідності та хвороб молоч. залози, у Білоцерків. аграр. університеті — методи сонографіч. діагностики вагітності та хвороб статевої системи у самок, у Житомир. агроекол. університеті — ефективність лікувал.-профілакт. заходів у екологічно забрудненій зоні, у Сум. аграр. університеті — фізіологію та патологію відтворення свиней. Серед відомих укр. вчених у галузі В. а. — С. Хомин, Б. Чухрій, В. Завірюха, Г. Калиновський, В. Любецький та ін. Осн. завданнями є розроблення та впровадження у практику нових методів профілактики та терапії акушер. і гінекол. хвороб, неплідності і хвороб молоч. залози, запровадження сонографіч. методу діагностики вагітності та оцінки стану геніталій і внутр.-утроб. розвитку плода, розроблення методів оцінки імун. гомеостазу у тварин за періодами вагітності та методів корекції імун. дисбалансу, сучас. методів профілактики затримання посліду, післяродових ендометритів та функціонал. розладів яєчників, вет. забезпечення штуч. осіменіння тварин та трансплантації ембріонів. Зросла потреба глибшого вивчення питань акушерства та гінекології дрібних тварин. На основі узагальнення досвіду боротьби з неплідністю тварин фахівці розробили рекомендації; щорічно проводяться міжнар. наук. конференції з питань фізіології та патології відтворення тварин і молоч. залози.

Завантажити статтю