Ветухів Михайло Олексійович

ВЕ́ТУХІВ Михайло Олексійович (25. 07(07. 08). 1902, Харків — 11. 06. 1959, Нью-Йорк) — біолог, генетик, громадсько-політичний діяч. Син О. Ветухіва. Дійсний член НТШ (1947), УВАН (1950). Закін. Харків. ІНО (1923). Від 1926 — доцент, 1928–34 — проф. Полтав. с.-г. та Харків. вет. інститутів; 1934–41 — проф. Моск. вет.-зоотех. інституту, наук. кер. відділу вет. генетики Всесоюз. інституту експерим. ветеринарії у Москві. Повернувшись в Україну, 1941–42 очолював Харків. зем. управу, був пов’яз. з укр. демократ. силами. Викладав генетику у Харків. університеті, 1942– 43 — його ректор. 1943 заарешт. ґестапо. 1943 емігрував до Німеччини, співзасн. УВАН. 1945 — міністр внутр. справ уряду УНР в екзилі. 1945–49 — заступник голови Центр. представництва укр. еміграції в Німеччині, виступав проти репатріації українців; один із фундаторів Укр. нац. держ. союзу. Від 1949 — у США. Від 1951 — генетик-дослідник Колумбій. університету (Нью-Йорк), проф. УВУ і Укр. тех.-госп. інституту. Один із засн., президент (від 1950) УВАН у США, засн. і гол. ред. ж. «Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States» (від 1951). У 1949–55 — заступник голови, чл. Ради Укр. конгрес. комітету Америки. Здійснював аналіз стану рад. наук. досліджень в Інституті дослідів СРСР (Мюнхен). Автор низки наук. праць з генетики, птахівництва, ветеринарії (встановив правило про істотний спад розплідної здатності у гібридів 2-го покоління, відоме як «ветухівське знесилення»).

Завантажити статтю