ВЄ́ТРОВ Юрій Олександрович (22. 10(04. 11). 1916, м. Могильов, нині Білорусь — 16. 05. 1983, Київ) — фахівець у галузі механіки землерийних машин. Доктор технічних наук (1964), професор (1964). Член-кореспондент АН УРСР (1979). Заслужений діяч науки УРСР (1974). Державна премія УРСР (1980). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. інж.-буд. ін­ститут (1940). Працював у Москві ст. н. с. ВНДІ організації та механізації будівництва (1946–47) та Всесоюз. н.-д. вугіл. ін­ституту (1947–49). Від 1949 — у Київ. інж.-буд. ін­ституті (нині Київ. університет будівництва і архітектури): завідувач кафедри «Буд. машини» (від 1953), ректор (1961–83). Засн. і гол. ред. (від 1965) зб. «Гірничі, будівельні і дорожні машини». Засн. наук. школи з ви­вче­н­ня та інтенсифікації робочих процесів землерий. машин. Уперше за­пропонував методи обрахунку просторової взаємодії простих ріжучих елементів з ґрунтом, встановив закономірності впливу затупленості і зношеності ріжучого інструмента на опір ґрунтів, вплив цього опору на колива­н­ня та варіацію навантаже­н­ня, на робочі органи машин. Роз­роблені з його участю і впровадж. у виробництво кон­струкції робочих органів землерий. машин, зокрема ротор. екс­каваторів, дали великий екон. ефект.