Вивіз товарів

ВИ́ВІЗ ТОВА́РІВ — пере­міще­н­ня товарів за межі митної території країни, незалежно від форми договору, на під­ставі якого воно здійснюється. Ін. назва — екс­порт товарів. Цивільно-правовими формами В. т. можуть бути договори купівлі-продажу, комісії (консигнації), спільної екон. діяльності (кооперації), кредитува­н­ня, дарува­н­ня, за­стави, договори, що регулюють інвестиц. діяльність (інвестува­н­ня у товар. формі) тощо. Статист. облік операцій з В. т. здійснюється нац. органами митного контролю (митна статистика), центр. (нац.) банком країни (як окрема позиція платіж. балансу), а також нац. органами статистики, дані яких базуються на даних митної статистики, а також можуть враховувати показники обовʼязк. статист. звітності та матеріали статист. обстежень.

В. т. належить до найбільш ран­ніх форм між­нар. екон. звʼязків, які отримали роз­виток ще у Стародав. Греції та Рим. імперії, однак у ті часи він здійснювався пере­важно для поповне­н­ня запасів продовольства і задоволе­н­ня потреб у сировині та предметах роз­коші. У період середньовіч­чя, під час панува­н­ня натурал. господарства, В. т. значно послабився. Становле­н­ня світ. господарства від­булося лише з на­ста­н­ням капіталіст. машин. виробництва, коли роз­почався регуляр. випуск товарів, роз­рах. на закордон­ні ринки, внаслідок чого сформувалася стала між­нар. спеціалізація окремих країн. При цьому В. т. став невід­ʼєм. умовою ефектив. господарюва­н­ня та вижива­н­ня у конкурент. боротьбі. У 20 ст. процеси, повʼязані з В. т., набули знач. роз­витку. Особливо сильний поштовх цьому дали докорін­ні структурні й технол. зруше­н­ня у світ. госп-ві після 2-ї світової війни, коли окремі держави сві­домо стали на шлях екс­портоорієнтов. роз­витку, що особливо яскраво проявилося у екон. моделі Японії та ін. країн Сх. Азії.

Значна інтенсифікація процесів В. т. та істотні зруше­н­ня у його структурі стали важливими чин­никами роз­витку глобалізації світ. економіки, зокрема заг.-світ. вартість В. т. у 2004 (порівняно з 1950) зросла у 143,6 разів, а фіз. обсяг (без врахува­н­ня зро­ста­н­ня цін) — у 25,4 разів, що значно вище, ніж зро­ста­н­ня світ. ВВП, який за цей період виріс лише у 7,4 разів. Тільки у 1980– 2004 світ. В. т. виріс на 324,4 % за вартістю та 219,1 % за фіз. обсягом, тоді як світ. ВВП — лише на 86,7 %. На 2004 сукупна вартість світ. В. т. склала 8907 млрд дол. США. Для сучас. процесу В. т. характерним є домінува­н­ня найбільш роз­винених країн світу, на які припадає левова частка світ. екс­порту: у 2004 на найбільш роз­винені регіони світу, що включають Пн. Америку, Європу (без країн СНД) та Японію, припадало 5921 млрд дол. США (66,5 %) світ. екс­порту товарів, тоді як на країни Африки — 232 (2,6 %), Латин. Америки — 276 (3,1 %), СНД — 266 (3,0 %). Досить міцні позиції у світ. В. т. за­ймають екс­портоорієнтов. країни Сх. Азії: лише на 6 країн — екс­портерів товарів, що є носіями інформ. технологій (Тайвань, Пд. Корея, Малайзія, Філіп­піни, Синґапур, Таїланд), у 2004 припадало 860 млрд дол. США екс­порту (9,7 % його заг.-світ. вартості), на Китай — 593 (6,7 %). Після 2-ї світової війни від­булися докорін­ні зміни і у структурі В. т., повʼязані із пере­ходом від між­галуз. торгівлі товарами до внутр.-галуз. та роз­витку на цій основі мас­штаб. по­ставок комплектуючих вузлів, агрегатів, деталей у рамках вироб. кооперації. Це при­звело до зро­ста­н­ня у структурі вивозу питомої ваги машин і транс­порт. засобів, на які у 2004 припадало 39,0 % світ. товар. екс­порту (проти 35,8 % у 1990), особливо офіс. та телекомунікацій. обладна­н­ня (12,7 % проти 8,8 % у 1990), а також групи хім. продукції (11,0 % проти 8,7 % у 1990). Водночас зменшується питома вага с.-г. продукції (з 12,2 % у 1990 до 8,8 % у 2004), зокрема продуктів харчува­н­ня (від­повід­но з 9,3 до 7,0 %), ін. напів­фабрикатів (з 7,8 до 7,1 %), текс­тил. виробів (з 3,1 до 2,2 %) одягу (з 3,2 до 2,9 %). Після зниже­н­ня у 1990– 2002 частки мінерал.-сировин. продукції (з 14,3 до 12,6 %) та сталеливар. виробів (з 3,1 до 2,3 %) в 2004 вона знову зросла, від­повід­но до 14,4 та 3,0 %. Важливою рисою структур. змін є під­порядкува­н­ня більшої частини світ. В. т. транс­нац. корпораціям, на внутр. корпорац. оборот яких нині припадає близько третини обсягу світ. продажу товарів, а ще третина пред­ставлена продажами товарів на вільному ринку філіями цих корпорацій, що від­ображає зростаючий взаємозвʼязок сучас. В. т. із вивозом капіталу.

Україна досить активно роз­виває В. т., вартісний обсяг якого збільшився у 1994–2004 з 10 270 до 32 672 млн дол. США (на 218,1 %), однак частка України у світ. екс­порті товарів залишається малопомітною — 0,4 %, що явно нижче її потенцій. можливостей. У структурі укр. В. т. домінують стратег. неви­грашні позиції, закордон. попит на які є від­носно малодинамічним і торгівля якими характеризується скороче­н­ням частки у глобал. продажах, зокрема 2001–04 у структурі укр. В. т. на його гол. позиції у середньому припадало: с.-г. продукція та вироби харчової промисловості — 11,7 %, мінерал. продукти — 12,9 %, метали — 39,4 % (зокрема чорні метали та вироби з них — 32,5 %), текс­тил. вироби — 3,4 %, що загалом становить по на­званих товар. групах 67,4 % сукуп. укр. товар. екс­порту (тоді як на машини, устаткува­н­ня, транс­порт­ні засоби та прилади припадає лише 15,6 %). Вивіз цих товарів повʼязаний із виходом на ринки, де панує жорстка цінова конкуренція і де цінові пере­ваги можуть швидко пере­ходити до ін. країн, особливо при за­стосуван­ні обмежувал. і дис­кримінац. торг.-екон. заходів. Разом з тим, вкрай мізерними є укр. по­ставки на високодинамічні ринки, які ви­значають пер­спективи світ. економіки і від­значаються неціновими формами конкуренції (новітні машини і устаткува­н­ня). Крім того, в Україні практично від­сутні власні транс­нац. компанії, здатні до глобал. конкуренції на найбільш динаміч. між­нар. товар. ринках. Структурні особливості ниніш. вивозу укр. товарів не від­повід­ають сучас. вимогам і повин­ні бути кардинально змінені у процесі подальших ринк. транс­формацій, при цьому значну роль мають ві­ді­грати під­несе­н­ня рівня роз­витку високих технологій та включе­н­ня України у глобал. високотехнол. обмін.

Завантажити статтю