ВИДОВИ́Й ФІЛЬМ — твір кіномистецтва, що від­творює на екрані природні особливості країн, окремих місцевостей. В. ф. може мати характер крає­знав., етногр., археол., форми нарису, щоден­ник. записів, кінооповіді про пригоди тощо. Перші В. ф. зʼявилися 1895 — короткометражні «Живі картини» братів Люмʼєр, що демонстрували мальовничу природу. Згодом були створ. повнометражні фільми про подорожі, наук. екс­педиції. Широкого роз­по­всюдже­н­ня В. ф. здобули у Великій Британії, Франції, США. Класикою жанру стала картина амер. реж. Р. Флаерті «Нанук з пів­ночі» (1922) — з життя канад. мисливця в умовах суворої природи. Перші вітчизняні В. ф. зʼявилися в серед. 20-х рр. Серед режисерів у жанрі В. ф. — Л. Борисова, Г. Давиденко, О. Косинов, В. Марченко, Є. Мокроусов, І. Не­греску, А. Серебреников, В. Хмельницький. В. ф. широко демонструвалися в щотижневому телевізій. проекті Центр. телебаче­н­ня «Клуб кіномандрівників». Всесоюзна студія «Центрнаукфільм» випускала «Альманахи кіноподорожей», сюжети до яких створювали й укр. кінемато­графісти. Серед здобутків укр. кіно 90-х — поч. 2000-х рр. — В. ф., створ. на студіях «Київнаукфільм», «Укркінохроніка», «Укртелефільм», «Кінемато­графіст» і «Контакт»: «Кара-Даг», «Намисто Славутича», «Новгород-Сіверський», «Густиня», «І гір краса, і ватри жар», «Софіївка. Природа та мистецтво», «Він­ниця. Дарунок майбутнього», «Замок в Олесько», «Київ, на межі століть», «Зимовий Крим», «Чернігів», «Петридава», «Золото скіфів», «Коломия», «Київ», цикл «Заповід­ники України».