КОПКО́ Максим Петрович (1859, с. Бор­­шевичі, нині Старосамбірського ра­йону Львівської обл. — 1918, Харків) — диригент, композитор, педагог, свя­­щеник УГКЦ. Закінчив Пере­мишльську гімназію, Львівську духовну семінарію (1884), де також від 1881 керував хором. Учителював. 1892–1907 викладав музику та керував хором у Пере­мишльській жіночій учительській семінарії. 1891 разом з Й. Кишакевичем створив хор «Пере­мишльський Боян», з яким пропагував твори М. Лисенка, М. Вербицького, С. Воробкеви­­ча, брав участь у Шевченківських концертах. Водночас — керівник хору при кафедральному соборі. 1897 заснував видавництво «Музична бібліотека», де у власному упорядкуван­ні видав збірку «Воскресеніє Христове» (1898), «Пісні церковні Пере­мишльщини», «Пісні на Ро­ждество Христове» (обидві — 1900), «Наші думи, наші пісні» (1902; 1908), «Великопосні пісні» (1902), «Пісні на Святий Вечір» (1905). Автор методичного під­руч­­ника для співу з нот «Само­учка» (1907, 2-е ви­да­н­ня; усі — Пере­мишль). 1917 пере­їхав до Харкова, де загинув від рук бандита.