Винницька Ірина Гнатівна
ВИ́ННИЦЬКА Ірина Гнатівна (05. 04. 1936, м. Конське Краків. воєводства, Польща) — майстриня художньої вишивки і ткацтва. Член НСХУ (1968). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1965; викл. В. Манастирський, Р. Сельський). 1959–60 — у Львів. артілі «Галантерея», майстриня худож. вишивки Львів. товариства художників; 1960–62 — майстриня ткацтва Львів. будинку моделей; 1962–67 — модельєр Проектно-конструктор. інституту легкої промисловості, 1967 — ф-ки текстил. худож. виробів; 1967–91 — Львів. худож.-вироб. комбінату. Учасниця обл., респ. мистецьких виставок від 1959. Персон. — у Львові (1986, 1996), м. Гантер (США, 1991). Творчі інтереси В. — орнам. декор. ткацтво, худож. одяг, типолог. форми гобелена. Використовує традиц. орнаментику і прийоми перебір. ткання, переосмислює пластич. характеристики окремих мотивів, їх масштабні співвідношення. Роботи зберігаються в МУНДМ, МЕХП, Львів. музеї укр. мистецтва, Сум. та Івано-Фр. ХМ. Знято телефільм «Гобелени Ірини Винницької» (1986, реж. В. Андрощук).
Додаткові відомості
- Основні твори
- килими — «Рослинний орнамент» (1959), «Перебендя» (1954); міні-гобелени — «Ліс», «Цвіт папороті», «Зелене поле» (усі — 1984), «Квітка на піску» (1985), «Зима» (1988); гобелени — «Ой на Купала-Купалочка» (1968), «Земле, всеплодющая мати» (1969), «Думи» (1970), «Україна» (1973), «Батьківщина» (1975), «Світлячки» (1977), «Земле» (1979), «А буде син, і буде мати, і будуть люди на землі», «Цвіте земля» (обидва — 1982), «Городи» (1983), «Мій рідний край» (1984), «Дорога в життя» (1985), «Пісня Карпат» (1991), «Час» (1993), «Цвіте земля» (1995), «Моя мамо», «Думка» (обидва — 1996), «Реве та стогне Дніпр широкий» (1998), «Крехів» (1999), «Львів» (2002); ескізи костюмів для вокал. тріо сестер Байко (1969), завіса для Черкас. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка (1991).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 
