Копнін Микола Якович
КОПНІ́Н Микола Якович (09(22). 04. 1903, с. Артельне Курс. губ., Росія — 22. 11. 1984, м. Дрогобич Львів. обл.) — співак (баритон), педагог. Лауреат 2-го Всесоюз. конкурсу вокалістів (Ленінград, нині С.-Петербург, 1935, 3-я премія). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. муз. студію Дорпрофсожу Пд. залізниці у Харкові (1932; кл. М. Михайлова). Вокал. майстерність удосконалював у П. Голубєва, 1933–34 — у К. Баррера (Італія). Соліст Харків. (1932–34, 1936–41, 1947) та Київ. (1934–36) опер. театрів. Під час перебування в Києві працював також на радіо і кінофабриці (озвучував фільми). Від 1947 — у Дрогобичі: соліст філармонії, 1959–63 — викладач Пед. інституту, від 1963 (на громад. засадах) — вокал. студії при Будинку вчителя. Серед учнів — Б. Базиликут, І. Кушплер, І. Мацялко, О. Цигилик, М. Шалайкевич, М. Шуневич. 2003 та 2005 у Дрогобичі проведено Регіон. конкурс молодих співаків ім. К.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Микола («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Онєгін, Томський, Єлецький («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Ріґолетто, Амонасро, Жермон («Ріґолетто», «Аїда», «Травіата» Дж. Верді), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Невер («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні).
Рекомендована література
- Баб’як В. Кузня талантів // Галиц. зоря. 1991, 25–28 груд.;
- Сятецький К. Микола Копнін — основоположник академічної виконавсько-педагогічної школи на Дрогобиччині // Академ. нар.-інструм. мистецтво та вокал. школи Львівщини: Зб. мат. наук.-практ. конф. Дрогобич, 2005.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
