Виноградів
ВИНОГРА́ДІВ (до 1946 — Севлюш) — місто Закарпатської області, райцентр. Знаходиться на правому березі р. Тиса (притока Дунаю), біля підніжжя г. Чорна, за 107 км від м. Ужгород. Залізнична ст., автостанція. Через місто проходить автострада Ужгород– Рахів. Площа 16 км2. Насел. 25 760 осіб (2001, складає 100,4 % до 1989): українців — 71,5 %, угорців — 25,4 %. Відоме від 9 ст. 1262 Севлюш отримав привілеї королів. міста від угор. короля Іштвана ІV. Від 2-ї пол. 12 ст. — центр Угочанського комітату. 1399 угор. король Жігмонд І подарував місто феодалові П. Перені, нащадки якого володіли ним протягом більше п’яти століть. Мешканці міста брали участь у селян. повстанні 1514 під керівництвом Г. Вереша, антифеод. русі гайдуків та селян Угочан. комітату 1611 та 1698, нац.-визв. війні угор. народу 1703–11 під проводом Ференца Ракоці ІІ. Наприкінці 19 ст. побудовано залізницю та вузькоколійку Севлюш–Комловш, яка і понині є діючою. У 2-й пол. 19 ст. вулиці В. освітлювалися світил. газом, що виробляли із кам’яного вугілля. У березні 1919 встановлено рад. владу. Від квітня 1919 до травня 1920 — у складі Румунії, від травня 1920 до листопада 1938 — Чехо-Словаччини, на поч. 1919, 1939–44 — Угорщини, від 1945 — УРСР. 1946–53 — центр Севлюського округу, 1953–62 та від 1965 — райцентр. У В. є госп-во «Виноградівський», Виноградівський керамічний завод. Функціонують 7 заг.-осв. шкіл, г-зія, коледж, ПТУ, структур. підрозділ Мукачів. технол. інституту, філіал Мукачів. кооп. фінанс.-комерц. технікуму, Закарп. центр Нац. університету водного господарства та природокористування, 5 дитсадків, санатор. дит. будинок; Будинок культури, 4 б-ки, кінотеатр; Виноградівський історичний музей; лікарня, міська поліклініка; ДЮСШ, 2 стадіони; відділ. 11-ти банків. Виходить г. «Новини Виноградівщини». Реліг. громади: РКЦ, УГКЦ, УПЦ КП, УПЦ МП, реформатська, свідків Єгови, євангелістів християн-баптистів, адвентистів сьомого дня. Пам’ятки архітектури: Угочанський замок Канков (10–14 ст.), Вознесенський костел (13–15 ст.), палац Перені (16–17 ст.), костел і монастир францисканців (17–18 ст.), каплиця св. Цецілії (17 ст.), Успенська церква (1796). У В. жили і працювали угор. художник-реаліст І. Ревес та угор. композитор Б. Барток, якому встановлено мемор. дошку. У В. є пам’ятники Б. Хмельницькому, Т. Шевченкові, погруддя Ж. Перені; пам’ятний знак жертвам сталін. репресій; статуя Ангела-Хранителя. В урочищі Чорна гора виявлено стоянку давньої людини (30–20 рр. до н. е.). Видатні уродженці: д-р біол. н. І. Розгоні, чл.-кор. Угор. АН Чорба Йожеф та Обермаєр Ерне, засл. арт. України Е. Чуприк та М. Вігула.
Фотоілюстрації
