ВИПА́ЛЮВАННЯ — техніка декорува­н­ня виробів із дерева, рогу та шкіри. Візерунок наносять на поверх­ню виробу роз­жареним металевим штампом або писаком; кольоровий спектр — від світло-золотавого до чорного. Дає можливість під­креслити текс­туру, фактурні та колористичні ефекти матеріалу. За­стосовували для оздобле­н­ня бондарських виробів. Металевими штампами випалювати геральдичні знаки на деревʼяних межових стовпах. У 16–18 ст. у техніці випалюва­н­ня оздоблювали рогові порохівниці, у 17–18 ст. — оправи книжок. На­прикінці 19 — на початку 20 ст. використовували здебільшого на Поліс­сі, в Карпатах. Різні види деревʼяного посуду прикрашали геометричним орнаментом. Випалюва­н­ня по­єд­нували з різьбле­н­ням (Василь та Микола Шкрібляки, В. Девдюк). У 30-х роках Іван Грималюк удосконалив писаки для рослин­них мотивів. Близько 40 орнаментальних мотивів випалюва­н­ня зібрав і систематизував Микола Тимків. У 2-й половині 20 ст. цей та інші види термічної обробки за­стосовували для декорува­н­ня архітектурних форм, меблів, панно, іграшок, посуду, виробів зі шкіри (В. Гуз, І. Смолянець, О. Хованець та ін.), для створе­н­ня складних композицій за ре­продукціями та фото­графіями (О. Грицей).