Виселення

ВИ́СЕЛЕННЯ — примусове припине­н­ня права користува­н­ня житловим приміще­н­ням. Полягає у звільнен­ні житлового приміще­н­ня (житла) від особи (осіб), яку виселяють, її майна, домашніх тварин та у забороні даній особі користуватись цим приміще­н­ням. Ніхто не може бути виселений інакше, як з під­став і у порядку, перед­бач. законом. В. може проводитись добровільно або у судовому порядку. В. з будинків держ. та комунал. житл. фонду проводиться з на­да­н­ням ін. житла, якщо будинок, в якому знаходиться житл. приміще­н­ня, під­лягає знесен­ню; за­грожує обвалом; під­лягає пере­обладнан­ню в нежилий; в ін. випадках, перед­бач. законодавством. Житло, що надається особі, яка виселяється, повин­но бути за­значене у рішен­ні суду та не меншим за те, яке за­ймав раніше на­ймач (у межах норми житл. площі); знаходитись у межах даного населеного пункту та бути впорядкованим; від­повід­ати встановленим сан. і тех. вимогам. Якщо на­ймач, або чл. сімʼї, що проживає разом з ним, має право на додатк. житл. площу і фактично користується нею, житло надається з урахува­н­ням норми цієї площі. У разі В. з житл. приміще­н­ня, меншого за роз­міром, ніж це перед­бачено для на­да­н­ня житла в даному населеному пункті, особі, яка виселяється, надається житло встановленого роз­міру. Без на­да­н­ня ін. житл. приміще­н­ня від­бувається В. осіб, які самовільно зайняли житло; у випадку ви­зна­н­ня ордера на житло недійсним унаслідок неправомір. дій особи, яка його отримала; у разі ро­зірва­н­ня договору найма житла, що не є обʼєктом права держ. чи комунал. власності; якщо на­ймач, чл. його сімʼї або ін. особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують житл. приміще­н­ня, використовують його не за при­значе­н­ням або систематич. поруше­н­ням правил спів­жи­т­тя роблять неможливим для ін. прожива­н­ня з ними в одній квартирі чи в одному будинку. Однак осіб, які під­лягають В. без на­да­н­ня ін. житл. приміще­н­ня за неможливістю спільного прожива­н­ня, суд може зобовʼязати замість В. провести обмін за­йманого приміще­н­ня на ін., вказане заінтересованою в обміні стороною. Робітники і службовці, що припинили трудові від­носини з під­приємством, установою чи організацією, під­лягають В. із службового житл. приміще­н­ня з усіма особами, які з ними проживають, без на­да­н­ня ін. житла, крім інвалідів війни та ін. інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поране­н­ня, контузії чи каліцтва при виконан­ні обовʼязків військ. служби або внаслідок захворюва­н­ня, звʼязаного з пере­бува­н­ням на фронті; учасників війни, які пере­бували у складі діючої армії; сімей військовослужбовців і партизан, які загинули або зникли без­вісти при захисті СРСР чи виконан­ні ін. обовʼязків військ. служби; сімей військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальниц. складу органів МВС, які стали інвалідами внаслідок поране­н­ня, контузії чи каліцтва при виконан­ні службових обовʼязків; осіб, які пропрацювали на під­приємстві, в установі чи організації, що надали їм службове житл. приміще­н­ня, не менш як 10 р.; осіб, що звільнені з посади, у звʼязку з якою їм було на­дане житл. приміще­н­ня, але не припинили трудових від­носин з під­приємством, установою чи організацією, які надали це приміще­н­ня; осіб, звільнених у звʼязку з ліквідацією під­приємства, установи чи організації або за скороче­н­ням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості та персонал. пенсіонерів; членів сімʼї померлого працівника, якому було на­дано житло; інвалідів праці 1-ї і 2-ї груп та інвалідів 1-ї і 2-ї груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб; одиноких осіб з неповноліт. дітьми, які проживають разом з ними. Якщо капітал. ремонт будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приват. власності не може бути проведено без В. на­ймача, власник будинку (квартири) має право вимагати його В. і не зобовʼязаний надавати особі, яка виселяється на час ремонту, ін. житл. приміще­н­ня. У разі від­мови на­ймача В. здійснюється у судовому порядку. Після закінче­н­ня ремонту власник будинку (квартири) зобовʼязаний надати на­ймачеві за­ймане ним раніше або ін. рівноцін­не житл. приміще­н­ня, окрім випадків, коли від­повід­но до затвердж. виконкомом місц. рад проекту пере­обладна­н­ня чи пере­планува­н­ня будинку (квартири) житл. приміще­н­ня, за­ймане на­ймачем, не може бути збережено. Без на­да­н­ня ін. по­стій. житла виселяються громадяни при звернен­ні стягне­н­ня на житл. приміще­н­ня, що були при­дбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи ін. особи, поверне­н­ня якого забезпечене іпотекою від­повід. житл. приміще­н­ня. Зверне­н­ня стягне­н­ня на пере­дане в іпотеку житл. приміще­н­ня є під­ставою для В. всіх громадян, що мешкають у ньому, протягом одного місяця з дня отрима­н­ня письм. вимоги кредитора або нового власника, окрім винятків, встановлених законом. Якщо громадяни не звільняють житл. приміще­н­ня добровільно, їх примусове В. здійснюється на під­ставі ріше­н­ня суду, при цьому вони мають право на отрима­н­ня житл. приміщень з фондів житла для тимчас. прожива­н­ня. Від­сутність житла у фонді або від­мова у його на­дан­ні не зупиняє процедуру В. громадянина з житл. приміще­н­ня, яке є предметом іпотеки. Якщо В. не від­бувається добровіл. і у встановл. строк, воно здійснюється примусово. Держ. виконавець зобовʼязаний письмово пові­домити особу, яка виселяється, про день і час примусов. В, при цьому її від­сутність (якщо вона пові­домлена про день і час В.) не є пере­шкодою для викона­н­ня ріше­н­ня. В. здійснюється у присутності понятих, за сприя­н­ня органів МВС, з обовʼязк. описом майна держ. виконавцем, який вручає під роз­писку один примірник акта опису майна особі, яка виселяється. При необхідності держ. виконавець забезпечує (у встановленому порядку) зберіга­н­ня описаного майна, але не довше ніж 3 р. і з покладе­н­ням понесених витрат на власника майна. Після заверше­н­ня триріч. строку невитребуване майно реалізується у встановленому законом порядку. Якщо викона­н­ня ріше­н­ня здійснюється за від­сутності осіб, які під­лягають виселен­ню, держ. виконавець зобовʼязаний провести опис та оцінку майна і пере­дати його на від­повід­ал. зберіга­н­ня особі, яка при­значена охоронцем майна. Пере­дане на зберіга­н­ня майно повертається власнику після сплати витрат за його зберіга­н­ня. Якщо власник від­мовляється сплатити витрати за зберіга­н­ня, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника. Держ. виконавцем складається акт про викона­н­ня ріше­н­ня про В., що під­писується особами, які брали участь у виконан­ні. Якщо особі, яка під­лягає В., має бути на­дано ін. житл. приміще­н­ня, держ. виконавець надсилає від­повід. житл. чи ін. органу пові­домле­н­ня про строк викона­н­ня ріше­н­ня щодо на­да­н­ня такого приміще­н­ня. У разі нена­да­н­ня у ви­знач. строк ін. житл. приміще­н­ня держ. виконавець складає про це акт і звертається до суду з по­да­н­ням про ви­значе­н­ня порядку подальшого викона­н­ня ріше­н­ня. До виріше­н­ня судом цього пита­н­ня виконавчі дії не проводяться. Якщо особа само­стійно вселилася у приміще­н­ня, з якого вона була примусово виселена, по­вторне її В. може бути здійснене держ. виконавцем на під­ставі ухвали суду.

Завантажити статтю