Високоточна зброя (ВТЗ)

Визначення і загальна характеристика

ВИСОКОТО́ЧНА ЗБРО́Я (ВТЗ)  — бо­йові системи та комплекси озброє­н­ня, виготовлені на основі новітніх матеріалів і технологій, спроможні в межах досяжності цілі реалізувати принцип «по­стріл–ураже­н­ня» за рахунок керува­н­ня і корекції до­ставки зброї і боє­припасів на траєкторії їхнього польоту. Іншана­зва — «smart weapons», що в українському пере­кладі дослівно означає «ро­зумна зброя». Цей термін почав широко використовуватися після війни у Перській затоці (1991). Поня­т­тям ВТЗ почали оперувати, особливо у військ. і наук. колах, на межі 90-х рр. 20 ст., однак вперше така зброя була за­стосована американською авіацією ще під час війни у Вʼєтнамі (1964–75). ВТЗ, яка забезпечує точну поразку не лише цілі загалом, а й окремих її елементів чи компонентів, використовується для вибіркової поразки широкого спектру цілей, що складають економічну і військову інфра­структури. При цьому до­ступними для поразки є обʼєкти на всій тер. країни-су­противниці, стираються поня­т­тя лінії бо­йового зі­ткне­н­ня, тилу і фронту. ВТЗ здатні виготовляти і взяли на озброє­н­ня лише роз­винені країни світу, оскільки вони створили і роз­вивають необхідний для цього науково-технічний потенціал.

Найважливішими функціональними якостями ВТЗ є висока ефективність викона­н­ня бо­йової задачі (практично гарантовано знище­н­ня обʼєкта згідно з принципом «по­стріл–ураже­н­ня»); високі показники за спів­від­ноше­н­ням «ефективність-вартість»; по­єд­на­н­ня високої точності наведе­н­ня з вибірковістю ураже­н­ня цілей; нед­осяжність для систем обʼєктової ППО су­противника; прихованість за­стосува­н­ня; ураже­н­ня цілі навіть за не­сприятливих метеорологічних умов. За дальністю дії роз­різняють ВТЗ малої і великої дальності. ВТЗ малої дальності використовують для ураже­н­ня малих обʼєктів (зокрема броньованих) на полі бою, марші або у місцях зосередже­н­ня. Дальність їх бо­йового пуску не пере­вищує 10– 15 км. ВТЗ великої дальності забезпечує точне ураже­н­ня цілі, незалежно від дальності стрільби та часу польоту, причому вогневе ураже­н­ня від­бувається без вступу військ у без­посереднє бо­йове зі­ткне­н­ня. Вирішальна роль при за­стосуван­ні ВТЗ належить перед­усім частинам ВПС і флоту, оснащеним крилатими ракетами великої дальності. Викори­ста­н­ня ВТЗ до­зволяє мінімізувати втрати особового складу («без­кровна війна»), а в урбанізованій місцевості — втрати серед мирного населе­н­ня. Кожна система ВТЗ має три функціонально повʼязані основні елементи: роз­відка, керува­н­ня, ураже­н­ня. Вони або роз­несені у просторі, або жорстко обʼ­єд­нані. Основа функціонува­н­ня ВТЗ — по­стійна роз­відка і дорозвідка технічними засобами обʼєкта ураже­н­ня. Вона повин­на забезпечувати всепогодність; цілодобовість одержа­н­ня інформації; високу точність координат обʼєктів роз­відки шляхом викори­ста­н­ня єдиного зі споживачами роз­від­інформації високоточного навігаційного поля, що забезпечують навігаційною супутниковою системою; оперативність пере­дачі інформації споживачам.

До систем роз­відки ВТЗ належать космічні літальні апарати фото­графічної, оптико-електрон­ної, фототелевізійної і радіотехнічної роз­відки; засоби повітряної роз­відки — без­пілотні літальні апарати, літаки-роз­відники стратегічні й тактичної роз­відки; засоби наземної роз­відки — радіо- та радіотехнічна роз­відки, оптико-електрон­на, звукова і роз­відувально-сигналізаційна системи. Нині значну роль ві­ді­грають засоби космічної роз­відки; зокрема, під час воєн у Перській затоці (1991, 2003) широко використовували американські роз­відувальні супутники, які пере­давали з космосу радіолокаційні зображе­н­ня необхідних ра­йонів. Їх викори­ста­н­ня дало змогу оцінювати ефективність високоточних ракетних ударів і роз­відувати, з до­статньою точністю, оборону іракської армії навіть за умов поганої видимості. Планува­н­ня операцій і під­готовка польотних зав­дань для ударних засобів ві­ді­грають важливу роль у загальній системі автоматизації планува­н­ня операцій. Для цього використовують комплекс про­грамних і компʼютерних засобів з роз­виненою системою візуалізації та єдиною інформаційною базою. За­стосува­н­ня спеціальних систем навігації у сучасних системах зброї класу «повітря-земля» повʼязане з викори­ста­н­ням цифрових карт рельєфу місцевості, під­готовка яких складає найбільш трудомістку частину роз­робки польотних зав­дань.

Нові інформаційні технології і досягне­н­ня у бортовій електроніці до­зволяють значною мірою раціоналізувати ці процеси. Обсяги памʼяті сучасних бортових ЕОМ до­зволяють записувати карто­граф. інформацію про великі р-ни земної поверх­ні і забезпечувати на цій основі високоточну навігацію ракети в межах великих р-нів бо­йових дій. Цей процес потребує також викори­ста­н­ня технології одержа­н­ня тривимірних моделей цілі і місцевості на основі даних ди­станційного зондува­н­ня, зокрема космічного, авіаційного, агентурного тощо. Координати цілі вводять оперативно перед польотом або у процесі польоту. Для систем тактичного при­значе­н­ня, особливо у локальних конфліктах, характерна швидкість зміни оперативної об­становки, що ви­значає важливість високої оперативності системи керува­н­ня при пере­дачі виявленої цілі, команд ціле­вказа­н­ня і пере­націлюва­н­ня у процесі польоту (особливо в умовах від­сутності точного початкового ціле­вказа­н­ня, за­стосува­н­ня по мобільних цілях тощо). Створе­н­ня системи оперативного формува­н­ня і пере­дача на борт під­водного човна, літака-носія або ракети з літака-роз­відника (роз­відувального супутника) еталонів цілі, що атакується, складає істотно важливий елемент пер­спектив. технології.

Ви­значальним чин­ником нової форми збройної боротьби є високоточна до­ставка бо­йового спорядже­н­ня з викори­ста­н­ням остан­ніх досягнень супутникової навігації. Для виріше­н­ня цього зав­да­н­ня у США на основі ядерної авіаційної крилатої ракети ALCM шляхом оснаще­н­ня її звичайною бо­йовою частиною і при­ймачем глобальної навігаційної супутникової системи GPS, що входить до системи наведе­н­ня ракети, створ. високоточну систему зброї CALCM. Ракета CALCM за­стосовувалася у всіх військ. операціях, проведених США остан­нім часом, і роз­цінюється ними як поворотний момент у воєн­ній історії: завдяки системі GPS збройні сили США можуть «бути присутніми» у будь-якій точці земної кулі.

Крилата ракета морського базува­н­ня «Томагавк» з інерційною навігацією і системою наведе­н­ня по рельєфу місцевості прийнята на озброє­н­ня країнами НАТО у 1983. Існує декілька модифікацій цієї ракети зі звичайною (не­ядерною) бо­йовою частиною, при­значених для ураже­н­ня наземних стаціонарних цілей, зокрема остан­ні модифікації оснащені при­ймачами супутник. навігації GPS й оптичною системою точного наведе­н­ня на кінцевій ділянці польоту DSMAC. Комплексува­н­ня системи космічної навігації і бортових навігаційних систем (літака, під­водного човна, ракети) забезпечує під­вищену точність і автономність навігації в умовах пере­шкод, за будь-яких метеорологічних умов, у будь-який час доби й у періоди припине­н­ня роботи космічної системи. Адаптація системи керува­н­ня зброєю класу «повітря-земля» із супутниковою навігаційною системою GPS до­зволяє ви­значати координати цілі без­посередньо перед запуском ракет. При цьому зберігається можливість (за сприятливих умов) здійснювати пуск засобів ураже­н­ня з викори­ста­н­ням інших високоточних систем наведе­н­ня, зокрема лазерних або телевізійних. Системи ураже­н­ня ВТЗ мають фугасні, унітарні, касетні та проникного типу (для поразки сильнозахищених і за­глиблених цілей) бо­йові частини. Роз­виток високоточних не­ядерних озброєнь обʼєктивно під­вищує роль носіїв крилатих ракет великої дальності і як ефективного засобу поразки в локальних конфліктах, і як засобу стратегічного стримува­н­ня з огляду на обʼєктивну уразливість високороз­винених країн для дії високоточної звичайної зброї.

Насиче­н­ня сучасних армій ВТЗ має стійку тенденцію до зро­ста­н­ня. Варто очікувати, що у 21 ст. ВТЗ складатиме основну масу звичайних засобів ураже­н­ня сторін, що воюють, тому нині найважливішим зав­да­н­ням воєн­ної науки є ґрунтовна роз­робка питань боротьби з ВТЗ. Зразки ВТЗ, наявні в Україні, загалом від­повід­ають світовому рівню, проте наявні технології за­старівають на тлі по­стійного інформаційного і технологічного про­гресу, внаслідок чого Україна починає втрачати високі позиції у світі в цій галузі.

Літ.: Маначинський О. Я., Чумак В. Н. Операція «Буря в пустелі»: Під­сумки та наслідки. К., 1992 (спів­автор); Маначинський О., Рубанець М. Операція «Лис пустелі»: Політичний і військовий аспекти // Нар. армія. 1999, 13 січ.; Маначинський О. Протиповітряна оборона крізь призму Балканської війни // Там само. 1999, 23 верес.

О. Я. Маначинський

Завантажити статтю