ВИТА́ЧІВ — давньоруське городище 10– 13 ст. Знаходиться побл. с. Витачів Обухів. р-ну Київ. обл. на правому березі Дні­пра. Пн. городище (ур­очище Городок) за­ймає роз­різане ярами плато, сильно деформов. зсувами. Пл. збереженої частини — бл. 8 тис. м2. Під час археол. роз­копок тут від­криті оборон­ні споруди, житлові та госп. будівлі. Ототожнюється з м. Витачів, яке згадує у своїх творах візант. імператор Кон­стантин VII Багрянородний. Пд. городище роз­міщене за 1,5 км на Пд. від села. Дитинець за­ймав мис трикутноподіб. форми заг. пл. бл. 0,5 га. З напол. боку та на схилах простежуються залишки посаду. Досліджено оборон­ні, житл., госп. споруди та кладовище на дитинці, гончарну майстерню на посаді. Ототожнюється з м. Святополч, закладеним 1095 за наказом князя Святополка Ізяславича для вихідців з роз­громлених половцями міст. Знищене монголо-татарами.