Вихідні та святкові дні

ВИХІДНІ́ ТА СВЯТКО́ВІ ДНІ — окремі види часу від­починку працівників, протягом яких вони звільняються від викона­н­ня трудових обовʼязків. На­да­н­ня вільного від роботи часу є соціальною гарантією для на­йманих працівників, встановленою трудовим законодавством.

Вихідний день (В. д.) — щотижневий час від­починку працівників, встановлений законодавством, правилами внутрішнього трудового роз­порядку або графіками змін­ності під­приємств, установ чи організацій. Від­повід­но до Кодексу законів про працю України тривалість щотижн. без­перерв. від­починку повин­на бути не меншою за 42 год., однак конкретна його тривалість залежить від типу робочого тижня та режиму роботи працівників. За загальною нормою для працівників встановлюється 5-ден­ний робочий тиждень з двома В. д., одним з яких, як правило, є неділя. При цьому другий В. д., якщо він не встановлений законодавством, ви­значається графіком роботи під­приємства, установи чи організації, погодженим з виборним органом первин­ної проф­спілкової організації (проф­спілковим пред­ставником) і загалом має надаватися під­ряд із загальним В. д. На тих під­приємствах, в установах та організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи за­провадже­н­ня 5-ден­ного робочого тижня є недоцільним, встановлюється 6-ден­ний робочий тиждень з одним В. д. Тривалість робочого тижня встановлює власник або уповноважений ним орган спільно з виборним органом первин­ної проф­спілкової організації (проф­спілковим пред­ставником) з урахува­н­ням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодже­н­ням із від­повід­альною Радою. Напередодні В. д. тривалість роботи при 6-ден­ному робочому тижні не може пере­вищувати 5-ти год. Існує практика пере­несе­н­ня загального ви­значе­н­ня В. д. на інший день тижня за ріше­н­ням Уряду (пере­важно для при­єд­на­н­ня його до святкових днів з метою створе­н­ня сприятливих умов для від­починку). Власник або уповноважений ним орган за погодже­н­ням з виборним органом первин­ної проф­спілкової організації (проф­спілковим пред­ставником) можуть надавати В. д. у різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змін­ності. Це стосується під­приємств, установ та організацій, зупине­н­ня роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність без­перервного обслуговува­н­ня населе­н­ня, а також на вантажно-роз­вантажувальних роботах, повʼязаних з роботою транс­порту. Якщо робота не може бути пере­рвана в загальний В. д. (неділю), у звʼязку з необхідністю обслуговува­н­ня населе­н­ня (магазини, під­приємства побутового обслуговува­н­ня, театри, музеї тощо), В. д. встановлюють місцеві Ради.

Святкові дні (С. д.) — гарантований трудовим законодавством час щорічного від­починку. В Україні до неробочих С. д. належать державні свята: 1 січня (Новий рік), 8 березня (Між­народний жіночий день), 1 травня (Між­народний день праці), 9 травня (День пере­моги над нацизмом у Другій світовій війні), 28 червня (День Кон­ституції України), 28 липня (День Української Державності), 24 серпня (День Незалежності України). До неробочих державних свят також належать дні релігійних свят (за християнським віро­сповіда­н­ням пере­важної частини населе­н­ня): 7 січня і 25 грудня (Різдво Христове), один день (неділя) — Пасха (Великдень), один день (неділя) — Трійця. Водночас серед українських державних свят існують такі, що не перед­бачають вихідного дня: 22 січня (День Соборності України), 23 серпня (День Державного Прапора України) і 6 грудня (День Збройних Сил України). До 2023 в Україні державним святом був День пере­моги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня).

Керівництво під­приємств, установ та організацій за по­да­н­ням релігійних громад будь-яких релігій чи конфесій, зареєстрованих в Україні, повин­но надавати особам, які сповід­ують від­повід­ні релігії, до 3-х днів від­починку протягом року для святкува­н­ня їхніх великих свят (ці дні мають бути від­працьовані в інший час). Загалом на рік в Україні припадає (крім днів від­пустки) 115 днів від­починку: 8 С. д., 3 неробочі дні та 104 В. д. В Росії до 1917 було 66 обовʼязкових неробочих днів на рік, з яких 52 — неділі, 14 — святкові. В СРСР Декретом «Про 8-годин­ний робочий день» також встановлено один В. д. на тиждень, і лише у 1967 було здійснено пере­хід робітників і службовців на 5-ден­ний робочий тиждень з двома В. д. (окрім роботи в загально-освітніх, вищих та середніх спеціальних і професійно-технічних на­вчальних закладах). У цей період було ви­значено 8 С. д.: 1 січня, 1 і 2 травня, 9 травня, 7 і 8 листопада (річниця «Великої Жовтневої соціалістичної революції») та 5 грудня — День Кон­ституції СРСР (від 1980 — 7 жовтня). Дні 7 і 8 листопада від­значались в Україні як державне свято до 2000. Також до 2017 були державними святами День між­народної солідарності трудящих (1, 2 травня) та День Пере­моги (9 травня).

Напередодні С. д. тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при 5-, так і при 6-ден­ному робочому тижні. У випадку, коли В. та с. д. збігаються, вихідний день пере­носиться на на­ступний робочий після святкового. Остан­нє правило від­ображає процес становле­н­ня трудових прав в Україні, оскільки, закріплене у 1995, воно скасовувалось у 1997 і знову було від­новлене у 1999.

Робота у В. та с. д., як правило, заборонена. Вона допускається лише для від­верне­н­ня або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усуне­н­ня їх наслідків; для від­верне­н­ня нещасних випадків, які ставлять або можуть по­ставити під за­грозу життя чи нормальні жит­тєві умови людей, загибель або псува­н­ня майна; для викона­н­ня невід­кладних, наперед не перед­бачених робіт, від негайного викона­н­ня яких залежить у подальшому робота під­приємства, установи чи організації; для викона­н­ня невід­кладних вантажно-роз­вантажувальних робіт з метою запобіга­н­ня або усуне­н­ня про­стою рухомого складу чи скупче­н­ня вантажів у пунктах від­правле­н­ня і при­значе­н­ня. Залуче­н­ня працівників до роботи у В. та с. д. можливе за наявності письмового наказу (роз­порядже­н­ня) власника або уповноваженого ним органу; отрима­н­ня до­зволу виборного органу первин­ної проф­спілкової організації (проф­спілкового пред­ставника) під­приємства, установи чи організації; дотрима­н­ня заборони роботи у В. д. вагітних жінок, осіб, що виховують дітей до 3-х р. та працівників, яким не виповнилося 18 р. Перед­бачено також компенсацію за роботу у В. та с. д. (за згодою сторін) шляхом на­да­н­ня іншого дня від­починку або у грошовій формі у по­двійному роз­мірі.

Разом з цим, від початку 2022 у період дії воєн­ного стану, зумовленого повномас­штабним вторгне­н­ням військ РФ в Україну, не за­стосовуються норми українського законодавства, що регламентує святкові і неробочі дні. Зокрема, не діють правила про те, що святкові дні є неробочими, а також про скороче­н­ня тривалості робочого дня на 1 годину перед святковим днем.

Завантажити статтю