ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Вихідні та святкові дні

ВИХІДНІ́ ТА СВЯТКО́ВІ ДНІ – окремі види часу відпочинку працівників, протягом яких вони звільняються від виконання трудових обов’язків. Надання вільного від роботи часу є соціальною гарантією для найманих працівників, встановленою трудовим законодавством.

Вихідний день (В. д.) – щотижневий час відпочинку працівників, встановлений законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності підприємств, установ чи організацій. Відповідно до Кодексу законів про працю України тривалість щотижн. безперерв. відпочинку повинна бути не меншою за 42 год., однак конкретна його тривалість залежить від типу робочого тижня та режиму роботи працівників. За загальною нормою для працівників встановлюється 5-денний робочий тиждень з двома В. д., одним з яких, як правило, є неділя. При цьому другий В. д., якщо він не встановлений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи чи організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і загалом має надаватися підряд із загальним В. д. На тих підприємствах, в установах та організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження 5-денного робочого тижня є недоцільним, встановлюється 6-денний робочий тиждень з одним В. д. Тривалість робочого тижня встановлює власник або уповноважений ним орган спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням із відповідальною Радою. Напередодні В. д. тривалість роботи при 6-денному робочому тижні не може перевищувати 5-ти год. Існує практика перенесення загального визначення В. д. на інший день тижня за рішенням Уряду (переважно для приєднання його до святкових днів з метою створення сприятливих умов для відпочинку). Власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) можуть надавати В. д. у різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності. Це стосується підприємств, установ та організацій, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту. Якщо робота не може бути перервана в загальний В. д. (неділю), у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї тощо), В. д. встановлюють місцеві Ради.

Святкові дні (С. д.) – гарантований трудовим законодавством час щорічного відпочинку. В Україні до неробочих С. д. належать державні свята: 1 січня (Новий рік), 8 березня (Міжнародний жіночий день), 1 травня (Міжнародний день праці), 9 травня (День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні), 28 червня (День Конституції України), 28 липня (День Української Державності), 24 серпня (День Незалежності України). До неробочих державних свят також належать дні релігійних свят (за християнським віросповіданням переважної частини населення): 7 січня і 25 грудня (Різдво Христове), один день (неділя) – Пасха (Великдень), один день (неділя) – Трійця. Водночас серед українських державних свят існують такі, що не передбачають вихідного дня: 22 січня (День Соборності України), 23 серпня (День Державного Прапора України) і 6 грудня (День Збройних Сил України). До 2023 в Україні державним святом був День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня).

Керівництво підприємств, установ та організацій за поданням релігійних громад будь-яких релігій чи конфесій, зареєстрованих в Україні, повинно надавати особам, які сповідують відповідні релігії, до 3-х днів відпочинку протягом року для святкування їхніх великих свят (ці дні мають бути відпрацьовані в інший час). Загалом на рік в Україні припадає (крім днів відпустки) 115 днів відпочинку: 8 С. д., 3 неробочі дні та 104 В. д. В Росії до 1917 було 66 обов’язкових неробочих днів на рік, з яких 52 – неділі, 14 – святкові. В СРСР Декретом «Про 8-годинний робочий день» також встановлено один В. д. на тиждень, і лише у 1967 було здійснено перехід робітників і службовців на 5-денний робочий тиждень з двома В. д. (окрім роботи в загально-освітніх, вищих та середніх спеціальних і професійно-технічних навчальних закладах). У цей період було визначено 8 С. д.: 1 січня, 1 і 2 травня, 9 травня, 7 і 8 листопада (річниця «Великої Жовтневої соціалістичної революції») та 5 грудня – День Конституції СРСР (від 1980 – 7 жовтня). Дні 7 і 8 листопада відзначались в Україні як державне свято до 2000. Також до 2017 були державними святами День міжнародної солідарності трудящих (1, 2 травня) та День Перемоги (9 травня).

Напередодні С. д. тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при 5-, так і при 6-денному робочому тижні. У випадку, коли В. та с. д. збігаються, вихідний день переноситься на наступний робочий після святкового. Останнє правило відображає процес становлення трудових прав в Україні, оскільки, закріплене у 1995, воно скасовувалось у 1997 і знову було відновлене у 1999.

Робота у В. та с. д., як правило, заборонена. Вона допускається лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибель або псування майна; для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому робота підприємства, установи чи організації; для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення. Залучення працівників до роботи у В. та с. д. можливе за наявності письмового наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу; отримання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи чи організації; дотримання заборони роботи у В. д. вагітних жінок, осіб, що виховують дітей до 3-х р. та працівників, яким не виповнилося 18 р. Передбачено також компенсацію за роботу у В. та с. д. (за згодою сторін) шляхом надання іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Разом з цим, від початку 2022 у період дії воєнного стану, зумовленого повномасштабним вторгненням військ РФ в Україну, не застосовуються норми українського законодавства, що регламентує святкові і неробочі дні. Зокрема, не діють правила про те, що святкові дні є неробочими, а також про скорочення тривалості робочого дня на 1 годину перед святковим днем.

І. П. Лаврінчук

завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Вихідні та святкові дні / І. П. Лаврінчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-34231. – Останнє поновлення : 8 черв. 2023.

Том ЕСУ:

4-й

Дата виходу друком тому:

2005

Дата останньої редакції статті:

2023-06-08

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

34231

Кількість переглядів цього року:

239

Схожі статті

Безпритульність
Політика  | Том 2 | 2003
О. І. Анатольева, О. Карпенко
Живий ланцюг
Політика  | Том 9 | 2009
В. П. Капелюшний
Державного відродження України організація (ОДВУ)
Політика  | Том 7 | 2007
П. П. Гай-Нижник

Нагору