Відкрита економіка

Визначення і загальна характеристика

ВІД­КРИ́ТА ЕКОНО́МІКА — економічна концепція, яка досліджує вплив зовнішньо­економічних звʼязків на внутрішню макро­економічну систему країни. Поня­т­тя «В. е.» може роз­глядатися як у рамках теор. макроекон. моделей, так і у межах емпірич. аналізу конкрет. моделей роз­витку окремих країн. З позиції теор. макро­економіки В. е. означає, що процес виробництва (створе­н­ня нац. продукту) опосередковується взаємодією із зовн. світом через потоки товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Наявність таких потоків, принаймні екс­порту та імпорту товарів, від­різняє модель В. е. від теор. моделі закритої економіки, що також широко використовується як абстракція з евристич. метою. Класична модель В. е. характеризується рівня­н­ням макроекон. рівноваги: Y = E + X — M, де Y — нац. продукт, E — нац. витрати (Е = С + Id + G), X — екс­порт, M — імпорт, С — приватне спожива­н­ня, Id — внутр. на­громадже­н­ня капіталу, G — урядові витрати (закупки товарів і послуг), або еквівалент. умовою: S = Id + If, де S — нац. заощадже­н­ня, If — чисті закордон­ні інвестиції.

В аспекті емпірич. аналізу конкрет. нац. економік поня­т­тя «В. е.» за­стосовують з метою характеристики ступеня залежності нац. процесу від­творе­н­ня від іноз. ринків та закордон. факторів виробництва, а також для характеристики торг. режиму країни (виявле­н­ня того, на­скільки він базується на механізмах вільної торгівлі і на­скільки — на принципі протекціонізму). Ступінь залежності економіки країни від іноз. ринків та закордон. факторів виробництва (від­творювал. аспект від­критості економіки) вимірюється показниками від­ноше­н­ня обсягів екс­порту, імпорту та зовн.-торг. обороту товарів (послуг) до ВВП; часткою річного припливу прямих іноз. інвестицій у країну та її закордон. інвестицій в ін. країни у валовому утворен­ні по­стій. капіталу даної країни; від­ноше­н­ням на­громадженого обсягу прямих іноз. інвестицій та закордон. інвестицій даної країни до її ВВП, а також вищеза­значені показники обсягів торгівлі та інвестицій у роз­рахунку на душу населе­н­ня.

Ступінь від­критості торг. режиму (функціонал. аспект від­критості економіки) вимірюється показниками середньоарифмет. та середньо­зваж. величин імпорт. тарифу; коефіцієнтом варіації імпорт. мита (мірою від­носної дис­персії рівнів окремих тарифів, що роз­раховується через діле­н­ня стандарт. від­хиле­н­ня тариф. ставки на її середню величину); часткою тариф. позицій з категорії «між­нар. пік» (тарифи, що пере­вищують 15 %); часткою тарифів з категорії «нац. пік» (тарифи, що принаймні втричі пере­вищують сукупну середньоарифмет. величину тарифу); часткою неадвалор. ставок мита; часткою без­мит. імпорту; часткою товар. позицій, що під­падають під нетарифні обмеже­н­ня (квоти, ліцензії) тощо. Провід­ні між­нар. ін­ституції складають від­повід­ні комплексні рейтинги та узагальнюючі індекси, які від­ображають ступінь ліберальності торг. режиму країни, зокрема у 2004 країнами з найбільш від­критими у функціонал. від­ношен­ні економіками були ви­знані Австралія, Данія, Естонія, Фінляндія, Гонконґ, Ісландія, Ірландія, Люксембурґ, Нова Зеландія, Синґапур, Велика Британія, США.

Залежно від показників від­творювал. аспекту від­критості економіки виділяють 5 моделей політики від­критої нац. економіки. Перший тип політики пред­ставляють країни, які, орієнтуючись на макс. викори­ста­н­ня пере­ваг між­нар. поділу праці та екон. глобалізації, істотно збільшують як частку зовн. торгівлі, так і частку іноз. інвестицій у ВВП (Канада, Ірландія, Нідерланди, Фінляндія, Швеція, Угорщина). Вони роз­глядають якнайширшу присутність іноз. капіталу в економіці як гол. важіль їх між­нар. конкуренто­спроможності у глобал. економіці. Другий тип політики пред­ставлений країнами, які мають високу чи зростаючу залежність від зовн. торгівлі, але при цьому обережно під­ходять до залуче­н­ня іноз. капіталу, роблячи акцент на збережен­ні позицій нац. капіталу в процесі екс­портоорієнтов. зро­ста­н­ня (Малайзія, Мексика, Пд. Корея, Бразилія, РФ). Третій тип — політика, яка ставить наголос насамперед на участі країни у між­нар. ринках капіталу при збережен­ні актив. зовн.-торг. політики, але такої, яка не робить економіку країни пере­важно екс­портоорієнтованою (Швейцарія, США, Велика Британія, Німеч­чина, Франція, Ізраїль, Китай, Чилі). Четвертий тип — політика збереже­н­ня статус-кво, яка спрямована на паралел. роз­виток при­близно однаковими темпами внутр. та зовн.-екон. процесів, що робить рівні торг. квот та частки участі іноз. капіталу лише помірно зростаючими (Італія, Арґентина, Індонезія, Ніґерія) або більш-менш стабіл. та обмеженими (Японія, Нова Зеландія). Пʼятий тип політики проводять держави, які з тих чи ін. причин намагаються обмежити вплив процесів між­нар. торгівлі та інвестицій на нац. екон. роз­виток. Він поділяється на два різних під­типи: перший — політика часткової корекції надмір. залежності економіки від світ. екон. процесів (Синґапур); другий випливає з екон. стратегії роз­витку взагалі (Єгипет, Саудів. Аравія).

За формал. ознаками Україна на­ближена до другої з на­званих груп країн, оскільки для її економіки є характерним активне включе­н­ня у процеси зовн. торгівлі (від­ноше­н­ня обсягів зовн. торгівлі України до її ВВП у 2003 складало 93,1 % проти 41,5 % у середньому по світі) при обмеженій залежності від світ. потоків капіталу (в Україні від­ноше­н­ня прямих іноз. інвестицій до ВВП у 2003 складало 2,9 %, тоді як середньосвіт. показник становив 4,9 %). Однак такий тип політики є спонтан­ним, тому що він зумовлений дією ряду обʼєктив. чин­ників, серед яких — обмеженість внутр. попиту внаслідок від­носно низького рівня доходів населе­н­ня та збереже­н­ня недо­статньо сприятливого інвестиц. клімату через незавершеність ринк. спрямованих ін­ституц. пере­творень, наявність високого рівня довіл. втруча­н­ня держ. органів та посадових осіб у госп. діяльність, корупція, низький рівень роз­витку ринк. інфра­структури. У процесі подальшого роз­витку для України важливим пріоритетом по­стає виправле­н­ня цих фундаментал. недоліків, а також пере­хід на якісно ін. модель роз­витку В. е., у якій, при збережен­ні знач. ролі зовн. торгівлі у процесі від­творе­н­ня ВВП, повин­не від­буватися деяке зниже­н­ня показника залежності остан­нього від зовн. торгівлі, що буде від­ображати реалізацію пріоритету роз­витку внутр. ринку. Така парадигма роз­витку не суперечить курсу країни на екон. від­критість (рівень якої після при­єд­на­н­ня країни до СОТ має зрости), оскільки йдеться лише про при­скор. роз­виток внутр. попиту і пропозиції порівняно із зовн. попитом та пропозицією. Ін. важливою рисою нової моделі від­критості укр. економіки повин­на стати інтенсифікація процесу внутр. та зовн. інвестува­н­ня в країну при значному під­вищен­ні ролі іноз. капітало­вкладень. При цьому, в міру ліквідації обмежень внутр. попиту, орієнтація іноз. вкладень дедалі більше спрямовуватиметься на викори­ста­н­ня зростаючого потенціалу внутр. ринку, який ставатиме дедалі більш інтегров. у структуру глобал. ринків.

Літ.: R. Dornbusch. Open economy macroeconomics. New York, 1980; L. A. Winters. Foundations of an open economy: Trade laws and institutions for Eastern Europe. London, 1995; M. Ugur. An open economy macroeconomics reader. London; New York, 2002; Новицький В. Є. Між­народна економічна діяльність України: Під­руч. К., 2003; Україна в процесах між­народної інтеграції. Х., 2003; P. A. Hawkins. The open economy and its financial constraints. Northhampton, 2003.

В. Р. Сіденко

Завантажити статтю