Відмивання грошей

Визначення і загальна характеристика

«ВІД­МИВА́­Н­НЯ ГРО́ШЕЙ» — поня­т­тя, яке використовується для по­значе­н­ня дій, спрямованих на маскува­н­ня джерела походже­н­ня коштів і майна, одержаних злочин­ним шляхом, та пере­веде­н­ня їх з кримінального у легальний обіг. Термін «В. г.», який поряд з поня­т­тям «легалізації грошей» широко вживається у сучас. між­нар. документах і нац. законодав. актах, має походже­н­ня, яке вказує на первісні, найбільш примітивні способи його вчине­н­ня: з метою надати закон. ви­гляду доходам у готівці від нелегал. продажу спиртного під час дії «сухого закону» та ін. різновидів злочин. діяльності ґанґстери Чикаґо у 20-х рр. 20 ст. при­дбали пральні, де машини вмикались за допомогою грошового дрібʼязку, який змішували із «брудними» грошима, маскуючи таким чином справжні джерела надходже­н­ня остан­ніх. За оцінками екс­пертів, обсяг «від­митих» щорічно коштів складає від 2-х до 5-ти % світ. валового продукту, що становить від 600 до 1500 млрд дол. США. З по­гляду між­нар. права «В. г.» ви­значається як пере­дача, при­дба­н­ня, володі­н­ня або викори­ста­н­ня, приховува­н­ня справжнього характеру, джерела, місце­знаходже­н­ня, способу роз­порядже­н­ня, пере­міще­н­ня майна, отриманого незакон. шляхом, а також як процес, у ході якого кошти, одержані у результаті здійсе­н­ня різних правопорушень, роз­міщуються, пере­казуються або ін. чином проходять через фінансово-кредитну систему чи використовуються в екон. діяльності, у результаті якої повертаються власнику як легал. доход.

«В. г.» завжди є вторин. фінанс. злочином, який здійснюється з метою приховати первин­ний — незаконе одержа­н­ня «брудних» грошей. Легалізація незакон. доходів завдає знач. збитків економіці країни, спричинених як вивозом капіталу, екс­пансією наркообігу, торгівлі зброєю, тероризму, так і пере­ходом капіталу у «тінь», зниже­н­ням інвестиц. можливостей, що зумовлює зро­ста­н­ня без­робі­т­тя, невиплату заробіт. плати, пенсій, допомог, роз­шарува­н­ня населе­н­ня за рівнем доходів тощо. Внаслідок цього «В. г.» здатне зруйнувати не лише окрему фінанс. установу, а й усю фінанс.-екон. систему будь-якої країни. Із негатив. макроекон. наслідків без­пере­шкод. «В. г.» МВФ виділяє: зміни у попиті на гроші, ефекти «за­брудне­н­ня» фінанс. угод, зміни в між­нар. потоках капіталу та курсах валют унаслідок непередбачуваного руху активів. Окрім того, екон. і політ. вплив злочин. організацій послаблює сусп. устрій, посилює дис­пропорції у роз­поділі податк. тягаря і соц. диференціацію, руйнує етичні стандарти і демократ. ін­ститути су­спільства. Серед екон. особливостей, що сприяють «В. г.», — висока частка неофіц. доходів; існува­н­ня «тіньової» економіки; недосконалість механізмів контролю і моніторингу за діяльністю фінанс. ін­ститутів; недотрима­н­ня між­нар. стандартів регулюва­н­ня фінанс. діяльності; роз­по­всюдже­н­ня корупції серед чиновників виконав., право­охорон. і судових органів; існува­н­ня всередині країни вільних економічних зон, які мають пільговий порядок регулюва­н­ня операцій і контролю за діяльністю роз­таш. у них ін­ститутів; неможливість або обмеже­н­ня можливості обміну фінанс. інформацією з іноз. право­охорон. органами; не­адекватність процедур заснува­н­ня фінанс. і нефінанс. ін­ститутів; недо­статні вимоги до транс­парентності фінанс. операцій і власності на активи; прорахунки у регулюван­ні валютооб­мін. та ін. операцій з готівкою; проведе­н­ня під­приємствами і банками операцій із залуче­н­ням офшор. компаній; існува­н­ня анонім. банків. рахунків; до­ступ фінанс. ін­ститутів до між­нар. центрів торгівлі золотими зливками, коштов. камі­н­ням і цін­ними металами. Власників незакон. доходів приваблюють до певної країни її геогр. положе­н­ня, наявність зручних торг. шляхів, добре роз­винена інфра­структура транс­порту і звʼязку, від­носно стабіл. політ. клімат. Спонукал. мотивами «В. г.» є: намага­н­ня певних держав під­тримати ті чи ін. рухи, між­нар. терористів, створити екон. хаос у своїх су­противників; корпорацій і фірм — уникнути сплати податків, ввести в оману акціонерів, під­купити держ. чиновників і політиків; фіз. осіб — уникнути сплати податків, роз­ділу майна при роз­лучен­ні тощо.

Осн. способи «В. г.»: приховува­н­ня справжніх власника і джерела надходже­н­ня «брудних» грошей; зміна номіналу купюр, при­знач. для «від­мива­н­ня»; макс. заплутува­н­ня процесу; пере­бува­н­ня грошей під по­стій. контролем їх власника. Легалізація незакон. коштів здійснюється шляхом фінанс. операцій; угод купівлі-продажу, позики, кредитува­н­ня; під­приємниц. діяльності; під­ставної екон. діяльності (від­кри­т­тя фіктив. фірм, під­приємств).

Боротьба з «В. г.» базується на прийнят­ті від­повід. між­нар. і нац. нормативно-правових актів; укладен­ні дво- і багато­сторон­ніх угод (договорів) про правову допомогу у боротьбі з «В. г.»; роз­робці між­нар. про­грам протидії «В. г.»; створен­ні спец. між­нар. і нац. правових та силових структур; за­проваджен­ні чітких правил обміну іноз. валюти; обмежен­ні викори­ста­н­ня готівки; посилен­ні на­гляду за офшор. сектором економіки; створен­ні електрон. архіву між­нар. грошових пере­казів; дотриман­ні окремими країнами між­нар. стандартів у сфері боротьби з «В. г.»; за­проваджен­ні між­нар. стандартів бухгалтер. обліку та механізмів контролю за їх дотрима­н­ням; публікації списку країн, які не борються з «В. г.» на своїй тер.; обміні даними між податк. органами; блокуван­ні банків. активів при виявлен­ні пі­до­зрілих операцій; забезпечен­ні судових прецедентів роз­гляду справ щодо «В. г.» тощо.

Літ.: Барановський О. І. «Від­мива­н­ня» грошей: Сутність та шляхи запобіга­н­ня. Х., 2003.

О. І. Барановський

«Від­мива­н­ня грошей» в Україні. Ст. 1 Закону України «Про запобіга­н­ня та протидію легалізації (від­миван­ню) доходів, одержаних злочин­ним шляхом» (2002) ви­значає «В. г.» як вчине­н­ня дій з метою на­да­н­ня правомір. ви­гляду володін­ню, користуван­ню чи роз­поряджен­ню не закон. доходами або дій, спрямованих на приховува­н­ня джерел походже­н­ня доходів. Під доходами тут ро­зуміється будь-яка екон. вигода, одержана внаслідок вчине­н­ня су­спільно небезпеч. протиправ. дія­н­ня, що пере­дувало «від­миван­ню» доходів; вигода може складатись з матеріал. власності чи власності, вираженої у правах, включає рухоме або нерухоме майно та документи, які під­тверджують право на таку власність або частку в ній. Ст. 2 цього Закону до «В. г.» від­носить також дії, спрямовані на приховува­н­ня чи маскува­н­ня незакон. походже­н­ня коштів, ін. майна або володі­н­ня ними, прав на такі кошти і майно, джерела їх походже­н­ня, місце­знаходже­н­ня, пере­міще­н­ня.

«В. г.» сприяє роз­витку між­нар. корупції, що під­риває зуси­л­ля України, спрямовані на встановле­н­ня демократ. політ. ін­ститутів та стабільної екон. системи. Внаслідок «В. г.» субʼєкти господарюва­н­ня, які не мають незакон. джерел фінансува­н­ня, не витримують конкуренції і витісняються з ринку фірмами, які здійснюють протизакон­ні фінанс. операції. Завдяки надходжен­ню в економіку коштів від організов. злочин. угруповань, лінія роз­межува­н­ня між легітим. і кримінал. бізнесом втрачає чіткість, що погіршує між­нар. імідж України. Для успіш. боротьби із «В. г.» у сучас. умовах потрібно не тільки роз­кривати екон. злочини і засуджувати осіб, які їх скоїли, а й здійснювати комплексні заходи, здатні пі­ді­рвати кримінал. економіку.

«В. г.» — злочин між­нар. характеру, за­провадже­н­ня кримінал. від­повід­альності за який знач. мірою об­умовлене при­єд­на­н­ням України до від­повід. конвенцій і приведе­н­ня положень нац. законодавства у від­повід­ність з між­нар. стандартами, зокрема доповне­н­ня у 1995 Кримінал. кодексу 1960 ст. 229-12 про від­повід­альність за викори­ста­н­ня коштів, здобутих від незакон. обігу наркотич. засобів, психотроп. речовин і прекурсорів стало наслідком при­єд­на­н­ня 1991 України до Конвенції ООН про боротьбу проти незакон. обігу наркотич. засобів і психотроп. речовин. До ухвале­н­ня Кримінал. кодексу 2001, який встановив від­повід­альність за легалізацію грошових коштів та ін. майна, здобутого злочин. шляхом, Україна належала до тієї групи держав, у яких сферою за­стосува­н­ня кримінал.-правових. норм про від­повід­альність за «В. г.» були лише злочини, повʼязані з незакон. обігом наркотиків. На європ. рівні про­блема ко­ординації зусиль держав у протидії «В. г.» зна­йшла висвітле­н­ня у Страсбур. конвенції Ради Європи від 8 листопада 1990 про від­мива­н­ня, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочин. шляхом (ратифіков. Україною 1997). Важливим між­нар. стандартом у сфері протидії «В. г.» є роз­роблені 1990 і пере­глянуті 2003 «Сорок рекомендацій Групи з роз­робки фінансових заходів боротьби з від­мива­н­ням грошей». До складу групи — між­уряд. органу, який ви­значає стандарти та роз­робляє політику боротьби з «В. г.» і фінансува­н­ням тероризму — входять 33 чл. (країни і між­нар. організації) і понад 20 спо­стерігачів. Рекомендації містять повний набір заходів, які мають здійснюватись у межах кримінал. і регулюючого законодавства, фінанс. системи та деяких ін. сфер діяльності держав, при цьому значна увага приділяється ви­значен­ню предикатив. злочинів, які ві­ді­грають роль джерела «брудних» коштів. Законодавство України закріплює систему фінанс. моніторингу, яка складається з двох рівнів (первин. та держ.) і покликана унеможливити викори­ста­н­ня фінанс. системи для «В. г.». Вона перед­бачає процедури ідентифікації осіб, які здійснюють фінанс. операції, та на­да­н­ня інформації про фінанс. операцію, яка під­лягає обовʼязк. фінанс. моніторингу, якщо сума її проведе­н­ня, дорівнює чи пере­вищує 80 тис. грн, або дорівнює чи пере­вищує суму в іноз. валюті, еквівалентну 80 тис. грн. Фінанс. операція — будь-які дії, повʼязані із здійсне­н­ням або забезпече­н­ням здійсне­н­ня платежу за допомогою субʼєкта первин. фінанс. моніторингу (внесе­н­ня або зня­т­тя депозиту, пере­каз грошей з рахунку на рахунок, обмін валюти, на­да­н­ня або отрима­н­ня позики чи кредиту, страхува­н­ня, фінансовий лізинг тощо). Субʼєкт первин. фінанс. моніторингу (банк, страхова установа, товарна чи фондова біржа, профес. учасник ринку цін­них паперів тощо) зобовʼязаний подавати уповноваженому органу інформацію про таку операцію протягом 3-х робочих днів з моменту її реєстрації. Пові­домле­н­ня про фінанс. операцію повин­не містити ві­домості про особу, яка її здійснює, суму, валюту, в якій здійснюється операція, під­стави для її здійсне­н­ня, ознаки, за якими операція під­лягає фінанс. моніторингу. Поруше­н­ня вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінанс. операцію, порядку реєстрації цієї операції, непо­да­н­ня, несвоєчасне по­да­н­ня або по­да­н­ня недостовір. інформації про такі фінанс. операції, а також невикона­н­ня вимог щодо зберіга­н­ня документів, які стосуються ідентифікації осіб, та документації щодо проведених фінанс. операцій і роз­голоше­н­ня вказаної інформації карається, в залежності від тяжкості неправомір. дій, накладе­н­ням штрафу або по­збавле­н­ням волі на строк до 3-х р. Як злочин роз­цінюється також по­вторне умисне непо­да­н­ня інформації про фінанс. операції або по­вторне умисне по­да­н­ня недостовір. інформації про фінанс. операції, які під­лягають внутр. чи обовʼязк. фінанс. моніторингу. Такі дії караються штрафом або по­збавле­н­ням волі на строк до 2-х р. з по­збавле­н­ням права за­ймати певні посади або за­йматись певною діяльністю на строк до 3-х р. В Україні кошти і майно легалізуються, як правило, шляхом їх внесе­н­ня у статут. фонд під­приємств; створе­н­ня фіктив. субʼєктів госп. діяльності; купівлі під­приємств з великими обсягами готівкових надходжень, де складно встановити фактич. обсяг про­даних товарів, на­даних послуг, виконаних робіт (зокрема роз­дрібна торгівля, сфера обслуговува­н­ня, громад. харчува­н­ня, гральні і роз­важальні заклади тощо); фінансува­н­ня виробництва товарів (зокрема при­дба­н­ня за нелегал. грошові кошти необхід. матеріалів, сировини, напів­фабрикатів, обладна­н­ня); виплати диві­дендів і заробіт. плати; поповне­н­ня обігових коштів субʼєкта госп. діяльності, вилуче­н­ня в ін. формах корисних властивостей коштів і майна завдяки вчинен­ню будь-яких дій з ними (зокрема викори­ста­н­ня під час вироб. діяльності викраденого обладна­н­ня). Кримінально караним «В. г.» ви­знається таке залуче­н­ня «брудного» майна у побут. і госп. обіг, яке по­єд­нується з прагне­н­ням власника приховати справжнє джерело його надходже­н­ня і видати це майно за легал. доходи. Такі дії караються по­збавле­н­ням волі на строк від 3-х до 6-ти р. з по­збавле­н­ням права обі­ймати певні посади або за­йматися певною діяльністю на строк до 2-х р. з конфіскацією майна. Якщо дії вчинено по­вторно, за поперед. змовою групою осіб або у великому роз­мірі, то вони караються по­збавле­н­ням волі на строк від 7-ми до 12-ти р. з по­збавле­н­ням права обі­ймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до 3-х р. з конфіскацією майна. «В. г.», вчинене організов. групою або в особливо великому роз­мірі, карається по­збавле­н­ням волі на строк від 8-ми до 15-ти р. з по­збавле­н­ням права обі­ймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до 3-х р. з конфіскацією майна.

Літ.: Беницкий А. С. Уголовная ответствен­ность за легализацию (отмывание) денежных средств и иного имущества, приобретен­ных пре­ступным путем: Про­блемы квалификации и совершенствования законодательства. Лг., 2001; Протидія від­миван­ню доходів, здобутих злочин­ним шляхом: Зб. нормативно-правових актів, між­нар. док., коментарі. К., 2003.

О. О. Дудоров

Завантажити статтю