Відмивання грошей

Визначення і загальна характеристика

«ВІДМИВА́ННЯ ГРО́ШЕЙ»  — поняття, яке використовується для позначення дій, спрямованих на маскування джерела походження коштів і майна, одержаних злочинним шляхом, та переведення їх з кримінального у легальний обіг. Термін «В. г.», який поряд з поняттям «легалізації грошей» широко вживається у сучас. міжнар. документах і нац. законодав. актах, має походження, яке вказує на первісні, найбільш примітивні способи його вчинення: з метою надати закон. вигляду доходам у готівці від нелегал. продажу спиртного під час дії «сухого закону» та ін. різновидів злочин. діяльності ґанґстери Чикаґо у 20-х рр. 20 ст. придбали пральні, де машини вмикались за допомогою грошового дріб’язку, який змішували із «брудними» грошима, маскуючи таким чином справжні джерела надходження останніх. За оцінками експертів, обсяг «відмитих» щорічно коштів складає від 2-х до 5-ти % світ. валового продукту, що становить від 600 до 1500 млрд дол. США. З погляду міжнар. права «В. г.» визначається як передача, придбання, володіння або використання, приховування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення майна, отриманого незакон. шляхом, а також як процес, у ході якого кошти, одержані у результаті здійсення різних правопорушень, розміщуються, переказуються або ін. чином проходять через фінансово-кредитну систему чи використовуються в екон. діяльності, у результаті якої повертаються власнику як легал. доход.

«В. г.» завжди є вторин. фінанс. злочином, який здійснюється з метою приховати первинний — незаконе одержання «брудних» грошей. Легалізація незакон. доходів завдає знач. збитків економіці країни, спричинених як вивозом капіталу, експансією наркообігу, торгівлі зброєю, тероризму, так і переходом капіталу у «тінь», зниженням інвестиц. можливостей, що зумовлює зростання безробіття, невиплату заробіт. плати, пенсій, допомог, розшарування населення за рівнем доходів тощо. Внаслідок цього «В. г.» здатне зруйнувати не лише окрему фінанс. установу, а й усю фінанс.-екон. систему будь-якої країни. Із негатив. макроекон. наслідків безперешкод. «В. г.» МВФ виділяє: зміни у попиті на гроші, ефекти «забруднення» фінанс. угод, зміни в міжнар. потоках капіталу та курсах валют унаслідок непередбачуваного руху активів. Окрім того, екон. і політ. вплив злочин. організацій послаблює сусп. устрій, посилює диспропорції у розподілі податк. тягаря і соц. диференціацію, руйнує етичні стандарти і демократ. інститути суспільства. Серед екон. особливостей, що сприяють «В. г.», — висока частка неофіц. доходів; існування «тіньової» економіки; недосконалість механізмів контролю і моніторингу за діяльністю фінанс. інститутів; недотримання міжнар. стандартів регулювання фінанс. діяльності; розповсюдження корупції серед чиновників виконав., правоохорон. і судових органів; існування всередині країни вільних економічних зон, які мають пільговий порядок регулювання операцій і контролю за діяльністю розташ. у них інститутів; неможливість або обмеження можливості обміну фінанс. інформацією з іноз. правоохорон. органами; неадекватність процедур заснування фінанс. і нефінанс. інститутів; недостатні вимоги до транспарентності фінанс. операцій і власності на активи; прорахунки у регулюванні валютообмін. та ін. операцій з готівкою; проведення підприємствами і банками операцій із залученням офшор. компаній; існування анонім. банків. рахунків; доступ фінанс. інститутів до міжнар. центрів торгівлі золотими зливками, коштов. камінням і цінними металами. Власників незакон. доходів приваблюють до певної країни її геогр. положення, наявність зручних торг. шляхів, добре розвинена інфраструктура транспорту і зв’язку, відносно стабіл. політ. клімат. Спонукал. мотивами «В. г.» є: намагання певних держав підтримати ті чи ін. рухи, міжнар. терористів, створити екон. хаос у своїх супротивників; корпорацій і фірм — уникнути сплати податків, ввести в оману акціонерів, підкупити держ. чиновників і політиків; фіз. осіб — уникнути сплати податків, розділу майна при розлученні тощо.

Осн. способи «В. г.»: приховування справжніх власника і джерела надходження «брудних» грошей; зміна номіналу купюр, признач. для «відмивання»; макс. заплутування процесу; перебування грошей під постій. контролем їх власника. Легалізація незакон. коштів здійснюється шляхом фінанс. операцій; угод купівлі-продажу, позики, кредитування; підприємниц. діяльності; підставної екон. діяльності (відкриття фіктив. фірм, підприємств).

Боротьба з «В. г.» базується на прийнятті відповід. міжнар. і нац. нормативно-правових актів; укладенні дво- і багатосторонніх угод (договорів) про правову допомогу у боротьбі з «В. г.»; розробці міжнар. програм протидії «В. г.»; створенні спец. міжнар. і нац. правових та силових структур; запровадженні чітких правил обміну іноз. валюти; обмеженні використання готівки; посиленні нагляду за офшор. сектором економіки; створенні електрон. архіву міжнар. грошових переказів; дотриманні окремими країнами міжнар. стандартів у сфері боротьби з «В. г.»; запровадженні міжнар. стандартів бухгалтер. обліку та механізмів контролю за їх дотриманням; публікації списку країн, які не борються з «В. г.» на своїй тер.; обміні даними між податк. органами; блокуванні банків. активів при виявленні підозрілих операцій; забезпеченні судових прецедентів розгляду справ щодо «В. г.» тощо.

О. І. Барановський

«Відмивання грошей» в Україні. Ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (2002) визначає «В. г.» як вчинення дій з метою надання правомір. вигляду володінню, користуванню чи розпорядженню не закон. доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження доходів. Під доходами тут розуміється будь-яка екон. вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпеч. протиправ. діяння, що передувало «відмиванню» доходів; вигода може складатись з матеріал. власності чи власності, вираженої у правах, включає рухоме або нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній. Ст. 2 цього Закону до «В. г.» відносить також дії, спрямовані на приховування чи маскування незакон. походження коштів, ін. майна або володіння ними, прав на такі кошти і майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення.

«В. г.» сприяє розвитку міжнар. корупції, що підриває зусилля України, спрямовані на встановлення демократ. політ. інститутів та стабільної екон. системи. Внаслідок «В. г.» суб’єкти господарювання, які не мають незакон. джерел фінансування, не витримують конкуренції і витісняються з ринку фірмами, які здійснюють протизаконні фінанс. операції. Завдяки надходженню в економіку коштів від організов. злочин. угруповань, лінія розмежування між легітим. і кримінал. бізнесом втрачає чіткість, що погіршує міжнар. імідж України. Для успіш. боротьби із «В. г.» у сучас. умовах потрібно не тільки розкривати екон. злочини і засуджувати осіб, які їх скоїли, а й здійснювати комплексні заходи, здатні підірвати кримінал. економіку.

«В. г.» — злочин міжнар. характеру, запровадження кримінал. відповідальності за який знач. мірою обумовлене приєднанням України до відповід. конвенцій і приведення положень нац. законодавства у відповідність з міжнар. стандартами, зокрема доповнення у 1995 Кримінал. кодексу 1960 ст. 229-12 про відповідальність за використання коштів, здобутих від незакон. обігу наркотич. засобів, психотроп. речовин і прекурсорів стало наслідком приєднання 1991 України до Конвенції ООН про боротьбу проти незакон. обігу наркотич. засобів і психотроп. речовин. До ухвалення Кримінал. кодексу 2001, який встановив відповідальність за легалізацію грошових коштів та ін. майна, здобутого злочин. шляхом, Україна належала до тієї групи держав, у яких сферою застосування кримінал.-правових. норм про відповідальність за «В. г.» були лише злочини, пов’язані з незакон. обігом наркотиків. На європ. рівні проблема координації зусиль держав у протидії «В. г.» знайшла висвітлення у Страсбур. конвенції Ради Європи від 8 листопада 1990 про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочин. шляхом (ратифіков. Україною 1997). Важливим міжнар. стандартом у сфері протидії «В. г.» є розроблені 1990 і переглянуті 2003 «Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей». До складу групи — міжуряд. органу, який визначає стандарти та розробляє політику боротьби з «В. г.» і фінансуванням тероризму — входять 33 чл. (країни і міжнар. організації) і понад 20 спостерігачів. Рекомендації містять повний набір заходів, які мають здійснюватись у межах кримінал. і регулюючого законодавства, фінанс. системи та деяких ін. сфер діяльності держав, при цьому значна увага приділяється визначенню предикатив. злочинів, які відіграють роль джерела «брудних» коштів. Законодавство України закріплює систему фінанс. моніторингу, яка складається з двох рівнів (первин. та держ.) і покликана унеможливити використання фінанс. системи для «В. г.». Вона передбачає процедури ідентифікації осіб, які здійснюють фінанс. операції, та надання інформації про фінанс. операцію, яка підлягає обов’язк. фінанс. моніторингу, якщо сума її проведення, дорівнює чи перевищує 80 тис. грн, або дорівнює чи перевищує суму в іноз. валюті, еквівалентну 80 тис. грн. Фінанс. операція — будь-які дії, пов’язані із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб’єкта первин. фінанс. моніторингу (внесення або зняття депозиту, переказ грошей з рахунку на рахунок, обмін валюти, надання або отримання позики чи кредиту, страхування, фінансовий лізинг тощо). Суб’єкт первин. фінанс. моніторингу (банк, страхова установа, товарна чи фондова біржа, профес. учасник ринку цінних паперів тощо) зобов’язаний подавати уповноваженому органу інформацію про таку операцію протягом 3-х робочих днів з моменту її реєстрації. Повідомлення про фінанс. операцію повинне містити відомості про особу, яка її здійснює, суму, валюту, в якій здійснюється операція, підстави для її здійснення, ознаки, за якими операція підлягає фінанс. моніторингу. Порушення вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінанс. операцію, порядку реєстрації цієї операції, неподання, несвоєчасне подання або подання недостовір. інформації про такі фінанс. операції, а також невиконання вимог щодо зберігання документів, які стосуються ідентифікації осіб, та документації щодо проведених фінанс. операцій і розголошення вказаної інформації карається, в залежності від тяжкості неправомір. дій, накладенням штрафу або позбавленням волі на строк до 3-х р. Як злочин розцінюється також повторне умисне неподання інформації про фінанс. операції або повторне умисне подання недостовір. інформації про фінанс. операції, які підлягають внутр. чи обов’язк. фінанс. моніторингу. Такі дії караються штрафом або позбавленням волі на строк до 2-х р. з позбавленням права займати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до 3-х р. В Україні кошти і майно легалізуються, як правило, шляхом їх внесення у статут. фонд підприємств; створення фіктив. суб’єктів госп. діяльності; купівлі підприємств з великими обсягами готівкових надходжень, де складно встановити фактич. обсяг проданих товарів, наданих послуг, виконаних робіт (зокрема роздрібна торгівля, сфера обслуговування, громад. харчування, гральні і розважальні заклади тощо); фінансування виробництва товарів (зокрема придбання за нелегал. грошові кошти необхід. матеріалів, сировини, напівфабрикатів, обладнання); виплати дивідендів і заробіт. плати; поповнення обігових коштів суб’єкта госп. діяльності, вилучення в ін. формах корисних властивостей коштів і майна завдяки вчиненню будь-яких дій з ними (зокрема використання під час вироб. діяльності викраденого обладнання). Кримінально караним «В. г.» визнається таке залучення «брудного» майна у побут. і госп. обіг, яке поєднується з прагненням власника приховати справжнє джерело його надходження і видати це майно за легал. доходи. Такі дії караються позбавленням волі на строк від 3-х до 6-ти р. з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 2-х р. з конфіскацією майна. Якщо дії вчинено повторно, за поперед. змовою групою осіб або у великому розмірі, то вони караються позбавленням волі на строк від 7-ми до 12-ти р. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х р. з конфіскацією майна. «В. г.», вчинене організов. групою або в особливо великому розмірі, карається позбавленням волі на строк від 8-ми до 15-ти р. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х р. з конфіскацією майна.

О. О. Дудоров

Завантажити статтю