Відтворення втрачених пам’яток

ВІД­ТВО́РЕ­Н­НЯ ВТРА́ЧЕНИХ ПА́МʼЯТОК — різновид архітектурно-ре­ставраційних робіт, що полягає в науково об­ґрунтованій натурній від­будові архітектурної споруди, понад 50 % наземного обʼєму якої втрачено. В. в. п. стало актуальним в Україні у 1980– 90-х рр. унаслідок усві­домле­н­ня су­спільством непоправності втрат нац. істор.-культур. спадщини, спричинених комуніст. режимом у 1920–80-х рр. Від­творен­ню під­лягають обʼєкти, що мають істор.-культур. чи мемор. цін­ність, знищені внаслідок акту вандалізму чи стих. лиха, забезпечені належ. наук.-фіксац. документацією. В. в. п. за­стосовується у світ. практиці (дзвіниця собору св. Марка у Венеції, Старе місто у Варшаві). В Україні започатковано у 1970-х рр. від­творе­н­ням садиб І. Котляревського у Полтаві, М. Гоголя в с. Гоголевому Полтав. обл., Т. Шевченка в с. Моринці Корсунь-Шевченк. р-ну Черкас. обл., роботами Є. Пламеницької у м. Камʼянець-Подільський. 1996– 2000 від­творено Михайлів. Золотоверхий собор у Києві та Успен. собор Києво-Печер. лаври. (Див. Всеукраїнський фонд від­творе­н­ня видатних памʼяток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара).

Літ.: Основні засади від­творе­н­ня ви­значних памʼяток історії та культури України // ПУ. 1999. № 1.

В. В. Вечерський

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю