Військово-адміністративний розподіл
ВІЙСЬКО́ВО-АДМІНІСТРАТИ́ВНИЙ РОЗПО́ДІЛ — офіційний поділ території держави на райони (зони) відповідальності з метою координації підготовки країни та збройних сил до оборони. Полягає у створенні системи зон відповідальності, у межах яких функціонують оперативно-стратег. (оперативні) територ. об’єднання. В.-а. р. здійснюється з урахуванням поставлених перед ЗС завдань, а також екон., демогр., фіз.-геогр. й ін. факторів. Часто співпадає з адм.-територ. розподілом країни. Кількість військ. округів (зон, р-нів), а також їх тер. можуть мінятися залежно від конкрет. завдань воєн. будівництва. В.-а. р. забезпечує ефективну організацію упр. ЗС, дозволяє оперативно використовувати війська в екстремал. ситуаціях тощо.
За Козац. доби (16–18 ст.) осн. одиницею В.-а. р. був полк, зокрема у часи Б. Хмельницького Україна поділялася на 17 полків, у 18 ст. їх стало 10. Упр. (канцелярії) полків розташовувались у містах, які називалися полковими. Полк поділявся на сотні, канцелярії яких знаходились у сотенних містах. У свою чергу сотні могли розподілятися на курені. Якщо курін. отаман мав, окрім військ., і адм. владу у місті чи селі, він називався городовим (сільс.) отаманом. На тер. Запороз. Січі у той же період осн. одиницею В.-а. р. була паланка (всього до 8-ми) на чолі з полковником. Паланки поділялися на декілька куренів.
У Росії В.-а. р. уперше проявився в системі помісного війська 16–17 ст. Надалі він розвивався й удосконалювався шляхом введення повітів на чолі з воєводами, губерній, а наприкінці 18 — у серед. 19 ст. — т. зв. «дивізій», «інспекцій», армій. і корпус. р-нів. У ході військ. реформ 1860–70 в Рос. імперії встановлено військ.-окружну систему, зокрема тер. України поділялася на Київ. і Одес. округи. У 1918 РНК рад. Росії запровадила єдиний В.-а. р. на військ. округи.
В період УНР осн. одиницею В.-а. р. були Київ., Волин., Поділ., Одес., Черніг., Полтав., Харків. і Катеринослав. корпуси. Ця ж структура збереглася і за Гетьманату.
В період існування УПА В.-а. р. України неодноразово змінювався. У липні 1940 — серпні 1943 за часів «Поліської Січі» Т. Бульби (Боровця), 2–4 області (за поділом, прийнятим в УРСР) об’єднувались в окружну січ, область утворювала обласну бригаду, район — полк, 2–5 сіл — курінь (батальон), село — сотню (роту). В період діяльності власне УПА під командуванням Р. Шухевича (від 2-ї пол.1943 до серед. 1950-х рр.) з метою більш чіткого керівництва військами проведено новий В.-а. р. (див. Головний військовий штаб Української Повстанської Армії).
Нині тер. України поділена на Пн., Пд. і Зх. оперативні командування, сформовані у 1990-х рр. на базі колиш. Київ., Одес. і Прикарп. військ. округів рад. армії. Військ.-окружна система переважає у В.-а. р. більшості країн світу, зокрема США, Великій Британії, Франції.
Рекомендована література
- Історія українського війська (1917–1995). Л., 1996;
- Військове будівництво в Україні у ХХ столітті: Історичний нарис, події, портрети. К., 2001.
Завантажити статтю
