Військово-медична географія

ВІЙСЬКО́ВО-МЕДИ́ЧНА ГЕОГРА́ФІЯ — роз­діл військової медицини, який ви­вчає природні, соціальні й економічні умови в ра­йонах роз­ташува­н­ня збройних сил і викона­н­ня ними зав­дань, що впливають на стан здоровʼя особового складу і організацію медичного забезпече­н­ня військових формувань. Як самост. наук. напрям В.-м. г. сформувалася у 40-х рр. 20 ст. на основі теор. узагальне­н­ня військ.-мед. геогр. описів р-нів бо­йових дій і воєн. інтересів Рос. імперії від 18 ст., здійсн. у працях Н. Євфанова, В. Столярова, І. Яворського. Заг.-теор. пита­н­нями В.-м. г. за­ймалися І. Атласов, І. Енегольм, М. Мудров, О. Чаруковський, Р. Четиркин. Велике значе­н­ня у становлен­ні В.-м. г. мав досвід мед. забезпече­н­ня військ під час 2-ї світової війни, що довів важливість та необхідність спец. військ.-мед. геогр. досліджень для планува­н­ня і здійсне­н­ня лікув.-евакуац., протиепідем. і сан.-гіг. заходів. Теор. положе­н­ня В.-м. г. повоєн. часу від­ображені у роботах О. Георгіївського, О. Шошина, Н. Соколова. Обʼєктами сучас. військ.-мед. геогр. досліджень є тер. оператив. командувань, окремих гарнізонів, р-ни військ. на­вчань, стратег. й операц. напрями. Мета дослідж. — перед­баче­н­ня можливого впливу природ. і соц. факторів та умов (рельєф, гідро­графія, ґрунти, клімат, флора, фауна, особливості складу, роз­селе­н­ня, праці і побуту насел., роз­виток продуктив. сил, дорож. мережі, транс­порту і звʼязку, захворюваність насел., сан. стан насел. пунктів, мед. установи і кадри) на здоровʼя особового складу військ і мед. забезпече­н­ня у мир. і воєн. час. При цьому враховується можлива зміна цих умов під час бо­йових дій, особливо при за­стосуван­ні су­противником зброї масового ураже­н­ня. До зав­дань В.-м. г. належить ви­вче­н­ня територій роз­міще­н­ня і можл. бо­йових дій військ: виявле­н­ня природ. і соц. факторів та умов досліджув. територій, що впливають на здоровʼя особового складу військ, ви­значе­н­ня характеру і ступеня цього впливу; роз­робка рекомендацій щодо під­готовки особового складу і мед. служби до діяльності на даній території і з організації мед. забезпече­н­ня військ у її межах. У ви­вчен­ні території, що має комплекс. характер, беруть участь організатори мед. служби, епідеміологи, паразитологи, гігієністи, клініцисти різного профілю, фахівці з мед. по­стача­н­ня. Типова про­грама ви­вче­н­ня місцевості містить роз­діли: заг. характеристика території; природні і соц. умови, що впливають на здоровʼя особового складу й організацію лікув.-евакуац., сан.-гіг. і протиепідем. заходів у військах; місц. ресурси мед. по­стача­н­ня. На основі результатів військ.-мед. геогр. дослідж. за спец. про­грамами складаються описи, характеристики та довід­ки з додатками у ви­гляді карт, схем, таблиць та ін. ілюстров. матеріалів. Вони використовуються для скла­да­н­ня плану лікув.-профілакт. заходів частини (зʼ­єд­на­н­ня) у мир. час і під час планува­н­ня лікув.-евакуац., сан.-гіг. і протиепідем. заходів у військах під час бо­йових дій. У разі необхідності деякі дані уточнюються шляхом проведе­н­ня військ.-мед. геогр. рекогносцирува­н­ня та мед. роз­відки. Практ. значе­н­ня військ.-мед. геогр. ви­вче­н­ня території полягає у тому, що воно дає можливість мед. службі цілеспрямовано організовувати заходи щодо попередже­н­ня захворювань у військах, за­вчасно під­готувати сили і засоби мед. служби до роботи у ви­значених умовах.

Завантажити статтю