Військовослужбовець

ВІЙСЬКОВОСЛУЖБО́ВЕЦЬ — громадянин, який проходить військову службу у збройних силах або інших військових формува­н­нях, створених від­повід­но до законодавства. В Україні права, обовʼязки і від­повід­альність В., а також правові гарантії їх реалізації ви­значені Кон­ституцією, Законами «Про військовий обовʼязок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», статутами військовими. На В. покладено заг., посадові й спец. обовʼязки, які окреслюють обсяги та межі практич. викона­н­ня функцій і зав­дань від­повід­но до за­йманої посади, перед­бачають додатк. права при пере­буван­ні на бо­йовому чергуван­ні (бо­йовій службі), у добовому і гарнізон. нарядах, при ліквідації наслідків стихій. лих і в ін. над­звичай. об­ставинах.

В. видається документ, що засвідчує його особистість і правове положе­н­ня (військ. квиток, посвідче­н­ня особи). Він має право на збереже­н­ня, носі­н­ня, за­стосува­н­ня та викори­ста­н­ня зброї в порядку, ви­значеному законодавством і військ. статутами. Кожному В. надається від­повід­не військ. зва­н­ня, у залежності від якого вони поділяються на склади: солдати і матроси, сержанти й старшини, прапорщики та мічмани, молодші, старші, вищі офіцери. Пере­хід з одного складу в ін. здійснюється в порядку присвоє­н­ня, зниже­н­ня і від­новле­н­ня у зва­н­нях, перед­бачених у штатах військ. частин (кораблів), органів упр., установ, військ.-навч. закладів на під­ставі спец. пере­ліків. В. при­ймають військ. присягу. За службовим становищем і військ. зва­н­ням одні В. стосовно ін. можуть бути начальниками або під­леглими; В., які за своїм службовим становищем і військ. зва­н­ням не є стосовно ін. В. начальниками чи під­леглими, — старшими чи молодшими (у цьому випадку старшинство В. ви­значається військ. зва­н­нями). Для В. установлюються необхідні форми одягу й знаки роз­різне­н­ня, які затверджує КМ України (правила носі­н­ня встановлює Міністр оборони). Бо­йові та ін. заслуги В. від­значаються нагородами і від­знаками. В. користуються правами й свободами громадян України із деякими обмеже­н­нями, встановленими законодавством і об­умовленими особливостями військ. служби, що компенсується шляхом на­да­н­ня додатк. прав, гарантій і пільг, посиле­н­ням соц. захисту. Держава бере під захист волю, честь і гідність В., гарантує на­да­н­ня йому житла, право на працю, обовʼязк. держ. особисте страхува­н­ня. Законодавство перед­бачає грош. утрима­н­ня, продовол., речове, мед., пенсійне та ін. забезпече­н­ня В. Разом з тим, свобода пере­сува­н­ня В. обмежується необхідністю під­тримки бо­йової готовності військ. частин і своєчас. прибу­т­тя до місця служби. Реалізуючи право на свободу слова В. не повинен роз­голошувати держ. таємницю, обговорювати й критикувати накази командирів (нач.). Участь В. у страйках та ін. акціях громад. непокори заборонена. В. можуть пере­бувати в сусп. обʼ­єд­на­н­нях, що не пере­слідують політ. цілей, не знаходячись при виконан­ні служб. обовʼязків. Вони не мають права по­єд­нувати військ. службу з під­приємництвом, роботою на під­приємствах, в установах і організаціях, окрім занять наук., викладац. і творчою діяльністю. Усі В., незалежно від військ. зва­н­ня та посади, рівні перед законом і несуть дисциплінарну, адм., цивіл.-правову, матеріал., карну від­повід­альність, установлену для громадян України, з врахува­н­ням особливостей їх правового становища.

П. Д. Біленчук, В. М. Кочетков, В. Б. Міщенко

Завантажити статтю