ВІЙСЬКОВОСЛУЖБО́ВЕЦЬ — громадянин, який проходить військову службу у збройних силах або інших військових формува­н­нях, створених від­повід­но до законодавства. В Україні права, обовʼязки і від­повід­альність військовослужбовця, а також правові гарантії їх реалізації ви­значені Кон­ституцією, Законами «Про військовий обовʼязок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», статутами військовими. На військовослужбовця покладено загальні, посадові й спеціальні обовʼязки, які окреслюють обсяги та межі практичного викона­н­ня функцій і зав­дань від­повід­но до за­йманої посади, перед­бачають додаткові права при пере­буван­ні на бо­йовому чергуван­ні (бо­йовій службі), у добовому і гарнізон­ному нарядах, при ліквідації наслідків стихійних лих і в інших над­звичайних об­ставинах.

Військовослужбовцю видається документ, що засвідчує його особистість і правове положе­н­ня (військовий квиток, посвідче­н­ня особи). Він має право на збереже­н­ня, носі­н­ня, за­стосува­н­ня та викори­ста­н­ня зброї в порядку, ви­значеному законодавством і військовими статутами. Кожному військовослужбовцю надається від­повід­не військове зва­н­ня, у залежності від якого вони поділяються на склади: солдати і матроси, сержанти й старшини, прапорщики та мічмани, молодші, старші, вищі офіцери. Пере­хід з одного складу в ін. здійснюється в порядку присвоє­н­ня, зниже­н­ня і від­новле­н­ня у зва­н­нях, перед­бачених у штатах військових частин (кораблів), органів управлі­н­ня, установ, військово-на­вчальних закладів на під­ставі спеціальних пере­ліків. Військовослужбовці при­ймають військову присягу. За службовим становищем і військовим зва­н­ням одні військовослужбовці стосовно інших можуть бути начальниками або під­леглими; військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим зва­н­ням не є стосовно інших військовослужбовців начальниками чи під­леглими, — старшими чи молодшими (у цьому випадку старшинство військовослужбовців ви­значається військовими зва­н­нями). Для військовослужбовців ви­значають необхідні форми одягу й знаки роз­різне­н­ня, які затверджує КМ України (правила носі­н­ня встановлює Міністр оборони). Бо­йові та інші заслуги військовослужбовців від­значаються нагородами і від­знаками. 

Військовослужбовці користуються правами й свободами громадян України із деякими обмеже­н­нями, встановленими законодавством і об­умовленими особливостями військової служби, що компенсується шляхом на­да­н­ня додаткових прав, гарантій і пільг, посиле­н­ням соціального захисту. Держава бере під захист волю, честь і гідність військовослужбовця, гарантує на­да­н­ня йому житла, право на працю, обовʼязкове державне особисте страхува­н­ня. Законодавство перед­бачає грошове утрима­н­ня, продовольче, речове, медичне, пенсійне та ін. забезпече­н­ня військовослужбовців. 

Водночас свобода пере­сува­н­ня військовослужбовців обмежується необхідністю під­тримки бо­йової готовності військових частин і своєчасного прибу­т­тя до місця служби. Реалізуючи право на свободу слова військовослужбовець не повинен роз­голошувати державну таємницю, обговорювати й критикувати накази командирів (начальників). Участь військовослужбовців у страйках та інших акціях громадської непокори заборонена. Військовослужбовці можуть пере­бувати в су­спільних обʼ­єд­на­н­нях, що не пере­слідують політичних цілей, не знаходячись при виконан­ні службових обовʼязків. Вони не мають права по­єд­нувати військову службу з під­приємництвом, роботою на під­приємствах, в установах і організаціях, окрім занять науковою, викладацькою і творчою діяльністю. Усі військовослужбовці, незалежно від військового зва­н­ня та посади, рівні перед законом і несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну, карну від­повід­альність, установлену для громадян України, з урахува­н­ням особливостей їх правового становища.