Віл-інфекція

ВІЛ-ІНФЕ́КЦІЯ  — інфекційний процес, спричинений вірусом імунодефіциту людини, що передається статевим і парентеральним шляхами й характеризується багаторічним носійством. Уражаючи Т-лімфоцити, що є важливою складовою клітин. імунітету, спричиняє СНІД. ВІЛ відкрили у 1983 Л. Монтаньє (Франція) і Р. Галло (США). Він належить до родини ретровірусів, характеризується великою антиген. мінливістю (вже відомо 5 антиген. типів), дуже чутливий до нагрівання (при т-рі +56 °С гине за проміжок до 30 хв, а при +100 °С — відразу). На нього згубно діють ефір, ацетон, 70-відсотковий етиловий спирт, розчин (0,2 %) гіпохлориту натрію та ін. дезінфекц. розчини. У світі зареєстровано бл. 40-а млн ВІЛ-інфікованих, в Україні — понад 80 тис., однак реальний рівень інфікування населення значно вищий і продовжує зростати. До груп ризику інфікування належать: ін’єктовані наркомани, гомо- і бісексуалісти, повії та ін. особи, котрі ведуть безладне статеве життя, реципієнти крові, препаратів з неї, органів і сперми особи, хворої на венеричні захворювання, а також діти, матері яких є носіями ВІЛ. Інкубац. період — від 2-х тижнів до 10-ти р. і більше. Основні ознаки СНІДу: гарячка з виділенням поту; пронос, зменшення маси тіла; збільшення лімфовузлів; кашель і задишка; гнійно-запал. процеси шкіри; облисіння; грибкове ураження слизової оболонки ротоглотки і стравоходу; рецидиви герпесу; сепсис; саркома Капоші. Діагноз підтверджують виявленням антитіл до ВІЛ. Для лікування застосовують препарати, які пригнічують власні ферменти вірусу (азидотимідин, ламівудин, індинавір та ін.), однак вони малоефективні. Важливо вчасно призначити терапію інфекц. захворювань і новоутворень, поява яких зумовлена зниженням захисних сил організму. Хворі потребують також психосоц. допомоги. Профілактичні заходи: правильне статеве виховання, боротьба з поширенням наркоманії, якісне обстеження донорів на ВІЛ, запровадження разових шприців і систем для введення ліків, контроль за якістю стерилізації мед. інструментів. Мед. персонал повинен користуватися індивід. засобами захисту (спецодяг, рукавиці та ін.). Для специфіч. профілактики за кордоном створено вакцини, які потребують подальшого випробування та вдосконалення. В Україні розроблено Нац. програму профілактики СНІДу. Прийнято Закон України «Про запобігання захворювання на СНІД і соціальний захист населення» (1991). Координаційну роботу здійснює Укр. центр з профілактики та боротьби зі СНІДом.

Завантажити статтю