Вільгушинський Роман Казимирович
ВІЛЬГУШИ́НСЬКИЙ Роман Казимирович (30. 04. 1963, с. Яблунівка, нині Язловець Бучац. р-ну Терноп. обл.) — скульптор. Народний художник України (2020). Обл. мист. премія ім. М. Бойчука (2004). Член НСХУ (1994). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1989; викл. Д. Крвавич, І. Франк). Від 1983 — скульптор Терноп. худож.-вироб. комбінату; від 2014 — викладач скульптури Терноп. пед. університету. Основні галузі — станкова та монументальна скульптура. Для творчості В. характерні культура пластич. мислення, класичне трактування образів на бібл. і громадян. тематику. У станк. формах малої пластики простежується лапідарність із тяжінням до модерніст. вирішень. Від 1989 — учасник обласних, всеукраїнських і міжнародних художніх виставок. Персон. — у Тернополі (1996, 1998), Луцьку та Рівному (2004). Займається реставрацією та реконструкцією зруйнованих історичних пам’яток.
Додаткові відомості
- Основні твори
- погруддя — Т. Шевченка (с. Богданівка Підволочис. р-ну Терноп. обл., 1991), Т. Бордуляка (Ходачків Терноп. обл., 1992), С. Бандери (1997, м. Теребовля Терноп. обл.); «Кобзарева пісня» (1990), «Єва», «Воскресіння», «Пінзель» (усі — 1993), «Світла постать», «Гідність», «Жінка, яка дивиться у люстерко» (усі — 1995), «Відпочинок амазонки» (1996), «Забутий силует» (1997), «Мандрівник», «Білий торс» (обидва — 1998); «Свято душі» (2001), «Райські яблука», «Євро» (обидва — 2004); мемор. комплекс воїнам УПА (1993) та пам’ятник С. Бандері (1999; обидва — у Теребовлі); пам’ятні знаки — на честь проголошення незалежності України (2001, м. Підволочиськ Терноп. обл.), на честь 2-х тис. рр. Різдва Христового (2003, Бучач); пам’ятники кардиналу Йосифу Сліпому (2004, Тернопіль), І.-Г. Пінзелю (2014, Бучач), скульпутри «Богородиця» (2010), «Св. Текля» (2011), «Архангел Михаїл» (2012), «Архангел Гавриїл» (2012) для Терноп. собору Непорочного Зачаття Св. Богородиці.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
