Вільна Україна

«ВІ́ЛЬНА УКРАЇ́НА» – газета. Заснована у вересні 1939 у Львові як орган Політ. упр. Укр. фронту‚ згодом — орган Тимчас. упр. Львова‚ орган Львів. обкому КП(б)У, облвиконкому та облради депутатів трудящих. Відновлена 1944, виходила до серпня 1991 п’ять разів на тиждень як орган Львів. обкому КПУ. 1950–80 тираж видання виріс від 45 тис. до 230 тис. прим. Закрита облрадою нар. депутатів на виконання постанови ВР України про заборону КПУ. 1993 відновила вихід як «газета соц. захисту», що висловлює позицію КПУ; виходила спочатку як місячник, згодом — двотижневик. Напередодні 2-ї світової війни газета виконувала пропагандист. завдання: висвітлювала «виборчі» кампанії, знайомила з основами соц. ідеології та економіки, змінами адм. устрою регіону, розповідала про ін. народи СРСР. Містила передруки передовиць із всесоюз. та респ. преси. У цей період авторами більшості публікацій були новоприбулі з рад. України журналісти, друкувалися галиц. літератори-комуністи — О. Гаврилюк, С. Тудор, Я. Галан та письменники М. Рудницький, Ірина Вільде. Газета відображала політ., екон. і культурні зміни, що відбувалися у суспільстві у повоєн. період: останнє десятиліття «культу особи», хрущов. «відлигу», епоху «застою», перебудови та відновлення держ. незалежності України. Після 1993 ред. веде жорстку полеміку з владою і нац.-демократ. партіями щодо шляхів розвитку суспільства: цей світогляд. ракурс властивий більшості політ. і екон. матеріалів. Публікації культурол. тематики знайомлять з видат. постатями укр. та світ. культури, історією міст і сіл Львівщини, істор. взаєминами з сусід. народами, інформують про новини літ. й муз. життя, нові видання. Друкувалися поет. та проз. твори, зокрема Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника; у 80-і рр. велася рубрика «Література і мистецтво». Низка публікацій періоду перебудови присвяч. відродженню нац. духов. і матер. святинь, реабілітації жертв політ. репресій, відновленню УГКЦ. У часописі друкувалися інформ.-хронікал. замітки, новини спорту, гуморист. й рекламні матеріали. Ред. у різні часи були: П. Животенко, П. Колесніченко, Л. Ступницький, М. Ільницький, Є. Шевців, О. Голуб.

М. М. Комариця