Вільний Володимир Микитович

ВІ́ЛЬНИЙ Володимир Микитович (справж. — Волчков; 13. 02. 1921, с. Великомихайлівка, нині Покров. р-ну Дніпроп. обл. — 02. 10. 1981, Київ) — письменник, публіцист, перекладач. Член СПУ (1956). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. пед. інститут (1946). Друкувався від 1938. Був співроб. ж. «Україна». Автор поет. зб. «Люблю життя» (1949), «Дай руку, товаришу!» (1957), «Громи над Прутом» (1959), «Ліричний наступ» (1968), «Заповітне» (1974; усі — Київ) та ін., у яких відтворено події та переживання воєн. лихоліття, турботи мирного життя, активну громадян. позицію автора. Відвідав Грецію, Італію, Румунію, Туреччину, Францію, що стало підґрунтям для створення поет. циклів «Санта Лючія» (1957), «У Будапешті» (1977) та ін. Т. Шевченку та І. Франку В. присвятив поеми «Кобзар у Римі» (К.; Л., 1951), «Дорога в Нагуєвичі» (К., 1959). Автор поет. циклів «Уклін Кобзареві» (Канів; К., 1961), «У Криворівні» (К., 1966), віршів «Сонце на чолі» (1966), «Місто Тараса» (1975); нарисів «По шевченківських місцях України» (К., 1964). Також у твор. доробку В. — вірші для дітей та юнацтва (кн. «Червоний кінь», 1971); повісті («Так починалось кохання», 1969; «Не осуди даремно», 1970; «День нескінченний», 1974) та романи («Ти на світі одна», 1963; «Коли співають жайвори», 1976; «Острів у степу», 1980; усі — Київ); нариси, публіцист. та літ.-крит. праці. Переклав окремі твори П. Ангелова, Н. Зидарова, І. Радаєва, П. Бровки, М. Джаліля, Е. Межелайтіса, О. Сафронова, В. Лубенса, Х. Єгалієва, К. Наумова, Р. Нехая та ін. Деякі твори В. перекладено рос., білорус., естон., казах. та ін. мовами.

Рекомендована література

1. Дубина М. Крізь призму часу // Жовтень. 1980. № 2.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю