Вільний Володимир Микитович

ВІ́ЛЬНИЙ Володимир Микитович (справж. — Волчков; 13. 02. 1921, с. Великомихайлівка, нині Покров. р-ну Дні­проп. обл. — 02. 10. 1981, Київ) — письмен­ник, публіцист, пере­кладач. Член СПУ (1956). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Київ. пед. ін­ститут (1946). Друкувався від 1938. Був спів­роб. ж. «Україна». Автор поет. зб. «Люблю життя» (1949), «Дай руку, товаришу!» (1957), «Громи над Прутом» (1959), «Ліричний на­ступ» (1968), «Заповітне» (1974; усі — Київ) та ін., у яких від­творено події та пере­жива­н­ня воєн. лихолі­т­тя, турботи мирного життя, активну громадян. позицію автора. Від­відав Грецію, Італію, Румунію, Туреч­чину, Францію, що стало під­ґрунтям для створе­н­ня поет. циклів «Санта Лючія» (1957), «У Будапешті» (1977) та ін. Т. Шевченку та І. Франку В. присвятив поеми «Кобзар у Римі» (К.; Л., 1951), «Дорога в Нагуєвичі» (К., 1959). Автор поет. циклів «Уклін Кобзареві» (Канів; К., 1961), «У Криворівні» (К., 1966), віршів «Сонце на чолі» (1966), «Місто Тараса» (1975); нарисів «По шевченківських місцях України» (К., 1964). Також у твор. доробку В. — вірші для дітей та юнацтва (кн. «Червоний кінь», 1971); повісті («Так починалось коха­н­ня», 1969; «Не осуди даремно», 1970; «День нескінчен­ний», 1974) та романи («Ти на світі одна», 1963; «Коли спів­ають жайвори», 1976; «Острів у степу», 1980; усі — Київ); нариси, публіцист. та літ.-крит. праці. Пере­клав окремі твори П. Ангелова, Н. Зидарова, І. Радаєва, П. Бровки, М. Джаліля, Е. Межелайтіса, О. Сафронова, В. Лубенса, Х. Єгалієва, К. Наумова, Р. Нехая та ін. Деякі твори В. пере­кладено рос., білорус., естон., казах. та ін. мовами.

Тв.: Роси на квітах. 1959; Твоє повнолі­т­тя. 1962; Сонячна соната. 1965; Житні гори: Роман. 1972; Пісня ополудні: Вибр. поезії. 1972; І лани широкополі. 1974; Висока проба: Роман. 1978; Неопалима совість: Поезії. 1979; Років багряний листопад: Вибр. поезії. 1981; усі — Київ.

Літ.: Дубина М. Крізь призму часу // Жовтень. 1980. № 2.

Н. І. Моісеєнко

Завантажити статтю