Вільховий Петро Якимович
ВІЛЬХОВИ́Й Петро Якимович (12(25). 09. 1900, с. В’язівок, нині Павлогр. р-ну Дніпроп. обл. — 14. 10. 1975, Київ) — письменник. Член СПУ (1935). Урядові нагороди. Закін. курси журналістики при ЦК КПУ (1925). Учителював. Працював ред. г. «Колгоспне село», Держлітвидаву УРСР (1935–40); під час 2-ї світової війни — на кіностудії в Ташкенті, секр. СП Узбекистану; 1945–59 — уповноважений Ради в справах реліг. культів по Україні при РМ УРСР. Друкувався від 1921. Писав про рев. перетворення на селі, про «труд. ентузіазм народу» під час перших п’ятирічок, інтернац. єдність і дружбу трудящих. Провідна тема — «викриття реліг. мракобісся» в дусі рад. атеїзму. Автор книг оповідань, нарисів: «Зубата баба» (1927), повісті «Небояни» (1928), романів «Зелена фабрика» (кн. 1, 1930; кн. 2, 1934; усі — Харків), «Чапаєвці» (1937), «Промені життя» (1938), «Листи Паші Яблунівни» (1939), «На берегах двох рік» (1956), «Трифонове озеро» (1962), «Серце до серця» (1965), «У Тополиному» (1966; усі — Київ) та ін.
Рекомендована література
- Петрові Якимовичу Вільховому — 60 років // Вітчизна. 1960. № 9.
Завантажити статтю
Людина 
