ВІ́НТЕР Олександр Васильович (28. 09(10. 10). 1878, с. Старосельці Білостоц. пов. Гроднен. губ., Росія, нині Білостоц. воєводства, Польща — 09. 03. 1958, Москва) — фахівець у галузі енергетики. Академік АН СРСР (1932). Державні нагороди СРСР. Навч. у Київ. політех. ін­ституті (1899– 1901), від­рахов. за «політ. неблагонадійність» і висланий із Києва до Баку під негласний на­гляд поліції. Закін. С.-Петербур. політех. ін­ститут (1912). Працював на Бєлгород. електро­станції (1905–07 — нач.), де під його керівництвом уперше в Рос. імперії встановлено парові турбіни і здійснено пере­дачу електро­енергії напругою 20 кВ. Очолював будівництво кількох електро­станцій за планом ГОЕЛРО: Шатурської (Моск. обл.), перша черга якої введена в дію 1933 потужністю 180 тис. кВт, та Дніпрогес (Запоріж­жя, 1927–32). За ініціативи В. був дещо змінений початк. план Дні­прогесу І. Александрова, зокрема замість будівництва у дві черги і встановле­н­ня турбін потужністю по 30 тис. кВт В. за­пропонував будівництво в одну чергу, скоротивши кількість гідроагрегатів з 13-ти до 9-ти і за­стосувавши турбіни по 60 тис. кВт. Від­повід­но збільшилась заг. потужність ГЕС до 540 тис. кВт. 1932–34 — нач. Голов­енерго і заст. наркома важкої промисловості, 1934–38 — нач. Голов­гідро­енергобуду Наркомату важкої промисловості (роз­почато мас­штабне будівництво низки ГЕС), 1943–49 — за­ступник голови Тех. ради Міністерства електро­станцій СРСР, водночас 1944– 58 — за­ступник директора з наукової роботи Енергет. ін­ституту АН СРСР. Досліджував енергет. ресурси СРСР, працював над про­блемами раціоналізації структури енергет. систем, удосконале­н­ням будівництва та екс­плуатації електро­станцій. Спів­автор кн. «Электрификация нашей страны» (Москва; Ленин­град, 1956).